Титан

Вдалося розкопати чимало доказiв, що пiдтверджували, що Дьюнiвей, Джейкоб Герехт та iншi члени мунiципалiтету Лейк-В’ю отримали хабарi, i, порушивши справу, можна було вiдтягнути остаточне вирiшення питання про видачу концесii з тим, аби виграти час i дати можливiсть старiй компанii ще щось вигадати та зробити. Уважно стежачи за кожним кроком Сiппенза i генерала Ван-Сайкла, Парсонс встановив, що один i другий – усього лиш пiдставнi особи, а справжнiй натхненник усiеi цiеi афери – Ковпервуд або ще якiсь пiдприемцi, котрих вiн, своею чергою, представляе.

Парсонс якось зайшов навiть у контору до Ковпервуда в сподiваннi погомонiти з ним i щось у нього вивiдати, але хитрiсть не вдалася. Тодi вiн почав ще стараннiше вивiдувати про минуле Френка та його дiловi зв’язки. Завершилися всi цi розшуки i розслiдування тим, що в окружному судi наприкiнцi листопада було порушено справу за звинуваченням Френка Алджернона Ковпервуда, Генрi де Сото Сiппенза, Джадсона Ван-Сайкла й iнших у таемнiй змовi. Майже одночасно «Захiдна» та «Пiвденна» компанii зi свого боку також звернулися до суду. І тi, й iншi вказували, що за новими пiдприемствами стоiть Ковпервуд, котрий мае намiр примусити старi компанii вiдкупитися вiд нього. Газети не забарилися опублiкувати iсторiю, що сталася з Френком у Фiладельфii, правда, не в усiх подробицях, а лише те, що вiн сам незадовго до того вважав за потрiбне iм повiдомити.

«Таемна змова» i «пiдкуп» – слова неблагозвучнi, проте звинувачення, сфабрикованi адвокатом конкурента, ще зовсiм нiчого не доводять.

Але в’язниця, банкрутство, розлучення, скандал, нехай навiть газети згадували про все це лише побiжно та дуже обережно, збурили загальний iнтерес i привернули увагу до Ковпервуда та його дружини. Френка попросили дати iнтерв’ю, i вiн заявив, що не е пайовиком нових компанiй, а всього лише iхнiм фiнансовим агентом, i що висунутi проти нього звинувачення – чистiсiнькоi води вигадка, звичайний юридичний виверт, з метою якомога бiльше заплутати справи. Вiн навiть погрожував подати в суд за наклеп. Судовi позови нi до чого не призвели (Ковпервуд умiв ховати кiнцi у воду), проте звинувачення все ж були йому пред’явленi, i Френк став вiдомим, як спритний, верткий махляр iз доволi сумнiвним минулим.

– Про Ковпервуда починають писати в газетах, – сказав якось Енсон Меррил дружинi за снiданком.