Титан

– До слова, вам нiколи не доводилося чути в Фiладельфii про такого собi Френка Алджернона Ковпервуда або про його дружину? – запитала вона панi Вокер.

– Бог iз вами, люба Неллi! – вигукнула ii приятелька, не розумiючи, як така витончена жiнка може навiть згадувати про них. – Чому ви питаете? Невже цi люди оселилися в Чикаго? Його кар’ера в Фiладельфii була щонайменше скандальною. У нього там зав’язалися якiсь справи з мiським скарбником, той украв пiвмiльйона доларiв, i обидвох посадили у в’язницю. Але це, любонько, ще не все.

Вiн зiйшовся з однiею дiвулею, якоюсь панною Батлер. Мiж iншим, ii брат, Овен Батлер, у нас тепер – впливова шишка… І, можете собi уявити, – тут вона закотила очi догори. – Поки вiн сидiв у в’язницi, помер ii батько, й уся сiм’я розпалася. Ширилися навiть чутки, нiби старий наклав на себе руки (пiд «старим» вона мала на увазi батька Ейлiн – Едварда Мелiя Батлера). А коли цей суб’ект вийшов iз в’язницi, то незабаром кудись зник. Подейкували, що вiн розлучився з дружиною, виiхав на Захiд i знову одружився. Його перша дружина з двома дiтьми i досi живе в Фiладельфii.

Панi Меррил була вражена, але зробила вигляд, що все це ii дуже мало зачiпае.

– Цiкава iсторiйка, – стримано зронила вона, думаючи про те, як легко буде тепер поставити цих вискочок на мiсце й яке щастя, що вона нiколи не придiляла iм своеi уваги.

– А ви колись бачили ii, цю його нову дружину?

– Так, начебто, тiльки не пам’ятаю, де. Ймовiрно, на вулицi, вона вiчно ганяла то верхи, то в кабрiолетi.

– Вона руда?

– Так. Така яскрава бiлявка.

– Мабуть, це вона й е. Про них нещодавно писали щось у газетах. Менi просто хотiлося переконатися.

Панi Меррил уже заздалегiдь обмiрковувала всiлякi отруйнi натяки на адресу Ковпервудiв.

– Вони, ймовiрно, намагаються тепер проникнути в чиказький свiт? – зневажливо усмiхнулася панi Вокер. Ця посмiшка однаково стосувалася i Ковпервудiв, i чиказького вищого свiту.

– Цiлком можливо, що в схiдних штатах такi спроби i могли б увiнчатися успiхом, – уiдливо, своею чергою, зауважила панi Меррил, – але у нас у Чикаго вони нi до чого не приведуть.

Стрiла потрапила в яблучко, i розмова на цьому припинилася. А коли панi Сiмс, приiхавши до панi Меррил iз вiзитом пiсля ii повернення з Нью-Йорка, мала необережнiсть заговорити про Ковпервуда, або, вiрнiше, про гармидер, здiйнятий пресою навколо його iменi, iй кортiло раз i назавжди виявити точку зору на цю пару.