Титан

Згодом усе вляжеться, у будь-якому разi, я зроблю все вiд мене залежне, але поки що…

Вiн дружелюбно глянув на Френка. Той усмiхнувся.

– Чесно кажучи, Джуде, я весь час чекав чогось подiбного. Жодноi несподiванки тут для мене немае, – анiтрохи не бентежачись, вимовив Ковпервуд. – Даремно ви про мене турбуетеся. Все це для мене – не нове, я знаю, звiдки вiтер вiе, i знаю, як треба ставити вiтрила.

Едiсон торкнувся руки гостя.

– Але хоч би що ви вирiшили, навiть не пробуйте подати заяву про вихiд iз клубу, – застерiг вiн фiнансиста.

 – Це означало б зiзнатися у власнiй слабкостi. Та вони на це i не розраховують. Я вам раджу не здаватися. Все обiйдеться. Менi здаеться, що вони вам просто заздрять.

– Я i не думав цього робити, – вiдповiдав вiдвiдувач. – Жодних пiдстав мене виключати у них немае. Я впевнений, що з часом все обiйдеться.

Однак самолюбство Френка дуже зачепило те, що йому довелося вести подiбну розмову, хоча б навiть iз Едiсоном. Утiм, йому довелося ще не раз переконатися в тому, що свiт вмiе диктувати свою волю.

Найбiльше Ковпервуд обурювався через витiвку, яку дозволили собi Сiмси щодо його дружини, хоча вiн дiзнався про це лише набагато пiзнiше. Ейлiн приiхала з вiзитом i почула, що «панi Сiмс немае вдома», в той час як бiля пiд’iзду стояла низка екiпажiв. Жiнка пiд враженням навiть злягла, i Ковпервуд, котрий тодi ще нiчого не знав, не мiг зрозумiти, що з нею, i дуже хвилювався.

Якби Френк не здобув блискучоi перемоги на дiловому теренi, наголову розбивши супротивника в останнiй i вирiшальнiй сутичцi за контроль над газовими пiдприемствами, – становище стало б i зовсiм безрадiсним.

Проте Ейлiн була дуже пригнiчена: вона вiдчувала, що товариство спрямовуе свое презирство швидше проти неi, нiж проти ii чоловiка, i що вирок свiй воно не скасуе. Врештi Ейлiн i Ковпервуд змушенi були зiзнатися одне одному в тому, що яким би розкiшним i значним на вигляд не здавався iхнiй картковий будиночок, тепер вiн розсипався, i то остаточно. Такi визнання мiж близькими людьми – особливо болiснi. Чужа душа – темний лiс, i хоч як намагаемося ми зрозумiти одне одного, нам це рiдко вдаеться.

Якось, повернувшись несподiвано додому i заставши Ейлiн у лiжку, засмучену, iз заплаканими очима i зовсiм саму – вона на весь день вiдпустила камеристку, – Френк пiдсiв до дружини та ласкаво зауважив:

– Я ж чудово розумiю, Ейлiн, що вiдбуваеться. Правду кажучи, я давно цього чекав. Ми з тобою занадто гарячкували, дуже поспiшали.