Титан

Із цiеi поiздки Ковпервуд привiз у Чикаго чудового Перуджино, кiлька прекрасних полотен Луiнi та Превiталi, портрет Цезаря Борджiа роботи Пiнтурiккйо, двi величезнi африканськi червонi вази, купленi в Каiрi, позолочений рiзьблений консоль часiв Людовика XV, придбаний у одного антиквара в Римi, два химерних венецiанських бра i пару старовинних iталiйських свiтильникiв, якi вiн розшукав у Неаполi i мав намiр поставити у себе в бiблiотецi – по кутах. Так поступово поповнювалася i росла його художня колекцiя.

Приблизно в той же час стало змiнюватися i ставлення Ковпервуда до жiнок.

І ранiше, коли вiн уперше зустрiвся з Ейлiн, у нього вже був вироблений свiй, доволi смiливий погляд на життя i взаемини статей, а головне, вiн був твердо впевнений у тому, що вiльний чинити, як йому заманеться. З того часу, як вiн вийшов iз в’язницi i знову пiшов угору, йому не раз доводилося ловити кинутий на нього крадькома погляд, i вiн не мiг не бачити, що подобаеться жiнкам. Ейлiн лише нещодавно стала його дружиною, але вже багато рокiв була його коханкою, i перiод першого палкого потягу минув. Френк кохав Ейлiн не тiльки за ii вроду, а й за незмiнно гарячу прихильнiсть. Проте й iншi жiнки починали тепер цiкавити його, iнодi навiть будити в ньому пристрасть, i вiн не намагався пiдшукати цьому якiсь пояснення чи моральнi виправдання. Таке життя i така людина. Вiд Ейлiн вiн приховував, що його тягне до iнших жiнок, розумiючи, як iй це буде гiрко, проте це було так.

Незабаром пiсля свого повернення з Європи Ковпервуд якось зайшов у галантерейну крамницю на Стейт-стрит купити краватку.

Ще в дверях вiн зауважив даму – вона прямувала до iншого прилавка та пройшла зовсiм близько вiд нього. З першого погляду вiн зрозумiв, що перед ним – одна з тих свiтських левиць, до котрих його тягнуло останнiм часом, хоча милуватися ними йому доводилося тiльки здалеку. Витончена, елегантно, але строго одягнена, мiнiатюрна, струнка, з темним волоссям та очима, смаглявою шкiрою, крихiтним ротом i пiкантним кирпатим носиком. Загалом це була шикарна ледi за шаблонами чиказьцiв того часу. Вираз ii очей свiдчив про життевий досвiд, а завзято-зухвале обличчя пробудило у Френковi усвiдомлення своеi чоловiчоi переваги i бажання будь-що пiдкорити ii собi. На зухвало-зневажливий погляд, який вона метнула в його бiк, Ковпервуд вiдповiв пильним i владним поглядом, що змусив дiвчину негайно опустити очi. Вiн дивився на неi не нахабно, а лише наполегливо та багатозначно.