Фінансист

Подумати тiльки – нiчого iншого вони робити не вмiли! Вiн подумки уявляв iхне тупе пробудження пiсля чадних ночей, огидний осад у душi, який лише частково могли розвiяти сон i жага наживи. І Френку, попри його молодiсть, ставало тоскно. Йому хотiлося близькостi, в якiй було би бiльше iнтимного, витонченого, оригiнального, особистого.

І ось з’явилася Лiлiан Семпл – всього лише вiддалена подiбнiсть iдеалу. Проте й вона облагородила його уявлення про жiнку. У нiй не було тваринноi сили i неприборканостi, як у тих жiнках iз вертепiв, якi грубо i безсоромно порушували загальноприйнятi поняття i погляди, – i вже цього було досить, щоб Лiлiан йому сподобалася.

Вона жила в його думках навiть у цi гарячi днi, якi, немов спалахи полум’я, освiтлювали його дiяльнiсть на новому теренi. Бо бiржовий свiт, у який занурився Ковпервуд, яким би примiтивним вiн нам не здавався сьогоднi, для нього був сповнений чарiвностi. Зала фондовоi бiржi на Третiй вулицi, де збиралися маклери, iхнi агенти i службовцi (десь чоловiк пiвтораста), аж нiяк не був архiтектурною пам’яткою – просто квадратне примiщення розмiром шiстдесят футiв на шiстдесят, яке об’еднувало два верхнiх поверхи чотириповерхового будинку. Але у Френка цей зал викликав захват. Вiкна там були високi i вузькi, просто навпроти входу, на стiнi, висiв величезний годинник, а пiвнiчно-схiдний кут захаращували конторки, стiльцi i безлiч телеграфних апаратiв. У ранню пору iснування бiржi в залi рядами стояли стiльцi, на яких сидiли маклери, прислухаючись до всiляких пропозицiй акцiй. Згодом цi стiльцi прибрали, i в рiзних мiсцях зали були встановленi стовпчики (або зробленi позначки на пiдлозi), якi вказували, де продаються тi чи iншi папери. Навколо таких стовпчикiв юрмилися люди, зацiкавленi в укладаннi угод. З коридора третього поверху можна було вийти на тiсну i сяк-так обставлену галерею для публiки. На захiднiй стiнi висiла величезна чорна дошка, на якiй вiдзначалося котирування[5 - Встановлення бiржовоi цiни або курсу цiнних паперiв. ] акцiй, що передавалося по телеграфу з Нью-Йорка i Бостона. В серединi залу, за низенькою загородкою, було мiсце офiцiйного голови, на маленький балкон з екстреними повiдомленнями виходив секретар бiржового комiтету. У пiвденно-захiдному кутку були дверi до кiмнати, де бiржовики знайомилися з усiлякими звiтами i рiчними оглядами.