Фінансист

Мiстер Кугель якщо i погодиться, то хiба що на онкольнi позики[7 - Тобто пiд заставу вiдсоткових паперiв, якi банк мае право продати на власний розсуд, якщо сума, яку позичили, не буде сплачена на першу вимогу.] з розрахунку десяти вiдсоткiв. Френк повернувся до свого довiрника, комерцiйна душа якого обурилася на це повiдомлення.

– То скажiть же, чорт забирай! – в нестямi вигукнув Тай. – Невже у всьому мiстi немае бiльше грошей? Адже це кiнець – такi вiдсотки! Я не витримаю. Ну, гаразд. Забирайте цi акцii i несiть менi грошi.

Але це нiкуди не годиться, геть нiкуди!

Френк знову подався до банку.

– Мiстер Тай згоден на десять вiдсоткiв, – спокiйно оголосив вiн.

Таю був вiдкритий кредит на п’ятнадцять тисяч доларiв з правом негайного його використання, i вiн тут же перерахував усю суму в Джирардський нацiональний банк, щоб заткнути там «дiру». Отак iшли справи.

Мiж тим молодий Ковпервуд уважно вдивлявся в фiнансовий стан краiни, що все погiршувався. Проблема рабовласництва, розмови про вiд’еднання Пiвденних штатiв, загальний пiдйом або занепад добробуту краiни турбували його лише тiею мiрою, якою вони безпосередньо торкалися його iнтересiв.

Вiн прагнув стати справжнiм фiнансистом, але тепер, ознайомившись iз закулiсною стороною бiржовоi справи, вже не був упевнений у своему бажаннi зробити кар’еру бiржовика. Бiржова гра за умов, створених цiею панiкою, була пов’язана з надзвичайним ризиком. Багато маклерiв розорилися. Френк уже надивився на iхнi змученi обличчя, коли вони вривалися до мiстера Тая i просили його анулювати тi чи iншi iхнi заявки. Навiть удома вони не почувалися в безпецi, як розказували. Адже iм загрожувала остаточна загибель, а iхнi сiм’i будуть викинутi на вулицю.

Ця панiка, мiж iншим, тiльки допомогла Френковi усвiдомити, чим йому насправдi хотiлося б зайнятися. Тепер, коли у нього е вiльнi кошти, вiн почне дiяти самостiйно. Навiть пропозицiя мiстера Тая стати його молодшим компаньйоном не спокусила Френка.

– Я вважаю, що у вас прекрасна справа, – сказав вiн, пояснюючи свою вiдмову, – але я хочу вiдкрити власну облiково-вексельну контору.

На бiржову гру ставки робити не варто. Своiй – нехай маленькiй – справi я надаю перевагу перед усiма бiржами у свiтi.

– Але ви ще зовсiм юний, Френку! – заперечив йому господар. – У вас попереду ще багато часу для самостiйноi дiяльностi.

Урештi-решт, вони розiйшлися по-доброму як з Таем, так i з Райверсом.

– Ох, i розумаха цей хлопець! – з жалем зауважив Тай.