Фінансист

Гранд пронюхав про це, так само як i про те, що частина боргових зобов’язань, з огляду на особливi умови iх випуску, буде оплачена повнiстю, iншi ж – зi знижкою, i що заздалегiдь вирiшено iнсценувати провал законопроекту на певнiй сесii, щоб вiдлякати тих, хто, почувши про таку комбiнацiю, надумав би з метою наживи скуповувати давнi зобов’язання. Гранд поставив до вiдома Третiй нацiональний банк (а отже, про це дiзнався i помiчник касира Ковпервуд). Той розповiв усе дружинi, а через неi це дiйшло до Френка – його яснi великi очi загорiлися.

Вiн запитував себе: чому батько не скористаеться нагодою i не придбае облiгацii Техаськоi республiки особисто для себе? Адже вiн сам казав, що Гранд i ще трое-четверо спритникiв нажилися на цьому – тисяч по сто зиску! Либонь, тато вважав це не цiлком законним (хоча i протизаконного тут, власне, нiчого не було). Чому б не винагородити себе за таку позалаштункову обiзнанiсть? Френк вирiшив, що його батько – надмiру чесний, надто обачний. От коли вiн сам виросте i стане бiржовиком, банкiром i фiнансистом – то вже, звичайно, не пропустить такоi нагоди!

Якраз саме тодi до Ковпервудiв приiхав родич, який нiколи ранiше iх не вiдвiдував, – Сенека Девiс, брат мiсiс Ковпервуд.

То був бiлолиций, рум’яний i блакитноокий здоровань, зростом в п’ять футiв i дев’ять дюймiв, мiцний, круглоголовий, iз блискучою лисиною, обрамленою кучерявими кущиками золотаво-рудого волосся. Одягався вiн досить елегантно, ретельно дотримуючись моди – квiтчастий жилет, довгий сiрий сюртук i цилiндр (невiд’емний атрибут успiшноi людини). Вiн полонив Френка з першого погляду. Мiстер Девiс був плантатором, володiв великим ранчо на Кубi. Вiн розповiдав хлопцевi про життя на островi – про заколоти, засiдки, лютi сутички з мачете в руках на його власнiй плантацii i про безлiч iнших цiкавих речей. Вiн привiз iз собою купу грошей, цiлу колекцiю iндiанських цiкавинок i кiлькох невiльникiв. Один iз них – Мануель, високий i худий негр – невiдлучно перебував при ньому, вочевидь, як його охоронець. Мiстер Девiс експортував зi своiх плантацiй цукор-сирець, який вивантажували в Пiвденнiй гаванi Фiладельфii. Дядько зачарував Френка своею простацькою життерадiснiстю, що здавалася в цiй спокiйнiй i стриманiй сiм’i навiть дещо грубуватою i розв’язною.

Нагрянувши у недiльний вечiр несподiвано й негадано, дядько викликав у сiм’i радiсний захват.

– Та що ж це таке, сестрице! – вигукнув вiн, ледве угледiвши мiсiс Ковпервуд.