Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)

Прокинувшись ранком, пiсля нiчних жахiть, батько вiдчувае власну провину через те, «що мiлiють рiки», «що десь духовнi лупляться калiки i виростають вашi вороги» i готовий боротися проти пануючого в свiтi зла. Вiн, як i Дон Кiхот, вважае, що повинен виправляти свiт.

Щодо формальних ознак, то другий роздiл поеми демонструе рiзноманiтну гаму вiршових розмiрiв, однак провiдним все ж е цезурний хорей. Останнiй, третiй роздiл написаний п’ятистопним ямбом, що дае Симоненку змогу повiльним, розповiдним, спокiйним тоном закiнчити свою поему, а читачевi насолодитися багатством художнього слова.

Строфiчна будова вiршiв, що увiйшли до другоi книги Василя Симоненка, також демонструе тiсний зв’язок з класичною традицiею. У «Земному тяжiннi» вмiщено два астрофiчних вiрша: «Плазуновi» та «Як не крути…». А загалом, як i в попереднiй збiрцi, переважна бiльшiсть творiв «Земного тяжiння» мае катренну будову. Три строфiчнi твори написанi двовiршами: роздiл «Погрози ночi» («Кирпатий барометр»), славнозвiснi «Лебедi материнства» та «Вие вiтер…».

Збiрка «Земне тяжiння» засвiдчила подальше вдосконалення творчоi манери автора: складнiшою i витонченiшою стае образнiсть, поглиблюеться метафоричнiсть художньоi мови. Метафора ускладнюеться, стае наскрiзною.

Творчий та жанровий дiапазон В. Симоненка представлений вiршами, сонетами, байками, епiтафiями, притчами, сатиричними казками, новелами, в яких вiн теж залишився поетом.

Окремо варто згадати сонети, яких у Симоненка е чотирнадцять.

Усi вони написанi в студентськi роки. Очевидно, що студiювання свiтовоi класики мало свiй вплив на молодого поета. Разом з тим, звернення до цiеi форми е цiлком закономiрним, бо в добу 1960-х сонет активно розробляеться багатьма авторами. Вiн посiдае помiтне мiсце у творчостi таких поетiв, як А. Малишко, Д. Павличко, В. Стус, Б. Тен, В. Пiдпалий, І. Свiтличний та iн. Саме тодi ж вiдбулися вдалi пошуки та експерименти поетiв у царинi тематики, композицii, метрики, строфiки. З’явилися рiзнi «аномальнi» (сонетiно, бiлi, сонетоiди i т. д.) сонетнi форми, якi були властивi свiтовiй лiтературi. Таким чином, Василь Симоненко теж вiддав сонетовi належне, зберiгаючи класичнi його особливостi.

Одразу ж пiсля виходу збiрка «Земне тяжiння» отримуе схвальнi вiдгуки в пресi, а комсомол Украiни висувае поета посмертно на здобуття Шевченкiвськоi премii. Все йшло до того, що Симоненко от-от стане класиком украiнськоi радянськоi поезii, але стався скандал.