Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)

Як менi даровано багато,

Скiльки в мене щастя, чорт вiзьми! —

На землi смiятись i страждати,

Жити i любить помiж людьми!

«Ти знаеш, що ти – людина?..»

Ти знаеш, що ти – людина?

Ти знаеш про це чи нi?

Усмiшка твоя – едина,

Мука твоя – едина,

Очi твоi – однi.

Бiльше тебе не буде.

Завтра на цiй землi

Іншi ходитимуть люди,

Іншi кохатимуть люди —

Добрi, ласкавi й злi.

Сьогоднi усе для тебе —

Озера, гаi, степи.

І жити спiшити треба,

Кохати спiшити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землi – людина,

І хочеш того чи нi —

Усмiшка твоя – едина,

Мука твоя – едина,

Очi твоi – однi.

«Я чую у ночi осiннi…»

Я чую у ночi осiннi,

Я марю крiзь синiй снiг:

Вростае туге корiння

У землю глевку iз нiг.

Стають моi руки вiттям,

Верхiв’ям чоло стае,

Розкрилося нiжним суцвiттям

Збентежене серце мое.

Вростаю у небо високе,

Де зорi – жовтi джмелi,

І чую: пульсують соки

У тiло мое з землi.

Зi мною говорять могили

Устами колишнiх людей,

І iх нерозтраченi сили

Пливуть до моiх грудей.

О земле жорстока й мила,

Ковтнула ти iхнi днi —

Усе, що вони любили,

Вiддай долюбить менi!

Усе, що вони недомрiяли

У чорному гвалтi боiв,

Хай клекотом i завiями

Ввiрветься в думки моi!

Вслухайтеся, земле i небо,

У рокiт страждань моiх —

Живу не лише за себе,

Я мушу жити й за них.

Украiнi

Коли крiзь розпач випнуться надii

І загудуть на вiтрi степовiм,

Я тодi твоiм iм’ям радiю

І сумую iменем твоiм.

Коли грозуе далеч неокрая

У передгроззi дикiм i нiмiм,

Я твоiм iм’ям благословляю,

Проклинаю iменем твоiм.

Коли мечами злоба небо крае

І крушить твою вроду вiкову,

Я тодi з твоiм iм’ям вмираю

І в твоему iменi живу!

Пророцтво 17-го року

Гранiтнi обелiски, як медузи,

Повзли, повзли i вибилися з сил —

На цвинтарi розстрiляних iлюзiй

Уже немае мiсця для могил.

Мiльярди вiр заритi у чорнозем,

Мiльярди щасть розвiянi у прах.

Душа горить. Палае лютий розум.

І ненависть регоче на вiтрах.

Коли б усi одуренi прозрiли,

Коли б усi убогi ожили,

То небо, вiд прокльонiв посiрiле,

Напевне б, репнуло вiд сорому й хули.

Тремтiть, убивцi! Думайте, лакузи[26 - Тремтiть, убивцi! Думайте, лакузи!Лакуза – прислужник, лакей. (Прим. Т. Ю. Бледних)]!

Життя не налiза на ваш копил.