На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
02 ноября 2017
Краткое содержание книги Ти знаєш, що ти – людина? (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ти знаєш, що ти – людина? (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Василь Симоненко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Василь Симоненко (1935–1963) – український поет-шістдесятник і журналіст – пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х pоків. Провідною темою його творчості є любов до України, її безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй). Тільки в незалежній Україні вiршi поета були надруковані у повному обсязі та без цензурних втручань. У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка.
До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Клянiть мене, кривiться вiд огиди,
Несiть менi прокльони i плювки —
Вже чорна слава вбивцi Артемiди[37 - Вже чорна слава вбивцi Артемiди…Артемiда – давньогрецька богиня тваринного i рослинного свiтiв, донька Зевса, сестра Аполлона, в ii честь греки спорудили храм в Ефесi. (Прим. Т. Ю. Бледних)]
Менi пiд ноги кинула вiки!
Ви всi – нiщо. Ваш труд, i вашi болi,
І вашi мрii – порох все i тлiн!
Над вами – я. Вулкан моеi долi
Веде мене крiзь хаос поколiнь.
Над свiтом галасливим i патлатим,
Що чварами гуде i клекотить,
Затис я в жменi божевiльний атом,
І слава менi груди лоскотить.
Творiть красу! Дерзайте i не спiте!
Та пам’ятайте, що над вами – я,
Готовий все убити i спалити,
Щоб обезсмертити свое iм’я.
«Як не крути…»
Як не крути,
на одне виходить,
слiд би катюгам давно зазубрить:
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!
З вiкна
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став.
Над сизим смутком ранньоi зими
Принишкли хмари, мов копицi сiна.
Пливе печаль. Бiлiють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин —
Вони стоять, немов у червнi липи,
Забрiвши в сивий i густий полин.
Полин снiгiв повзе по видноколу,
Лоскоче обрiй запахом гiрким.
Лапатi, бiлi i колючi бджоли
Неквапно кружеляють понад ним…
«Розвели нас дороги похмурi…»
Розвели нас дороги похмурi,
І немае жалю й гiркоти,
Тiльки часом у тихiй зажурi
Випливаеш з-за обрiю ти.
Тiльки часом у многоголоссi,
В суетi поiздiв i авто
Спалахне твое бiле волосся,
Сiрi очi i каре пальто.
«Найогиднiшi очi порожнi…»
Найогиднiшi очi порожнi,
Найгрiзнiше мовчить гроза,
Найнiкчемнiшi дурнi вельможнi,
Найпiдлiша брехлива сльоза.
Найпрекраснiша мати щаслива,
Найсолодшi коханi вуста,
Найчистiша душа незрадлива,
Найскладнiша людина проста.
Але правди в брехнi не розмiшуй,
Не ганьби все пiдряд без пуття,
Бо на свiтi той наймудрiший,
Хто найдужче любить життя.
Чую
Чую, земле, твое дихання,
Розумiю твiй тихий сум,
Як на тебе холоднi свiтання
Ронять пригорщами росу.
Знаю – зливи, та буйнi грози,
І роса в шумовиннi вiт —
То сирiтськi, вдовинi сльози,
Та замучених предкiв пiт.
Назбирала ти iх без лiку
На роздоллi полiв, дiбров,
Щоб живили тебе довiку
Людськi сльози i людська любов.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Ти знаєш, що ти – людина? (збірник), и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Похожие книги
