Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)

Двом iншим казкам «Цар Плаксiй та Лоскотон» i «Подорож в краiну Навпаки» повезло бiльше, вони були виданi й стали улюбленими дитячими книжками вже не одного поколiння украiнцiв, бо в них е все, що потрiбно для веселоi i повчальноi iсторii: несподiванки, випробування, перипетii й щасливе закiнчення пригод.

Пiдготовка другоi збiрки проходила з певними труднощами. У щоденнику Симоненка е запис, датований 3 вересня 1963 року: «„Лiтературна Украiна“ каструе мою статтю, „Украiна“ знущаеться над вiршами.

Кожен лакей робить що йому заманеться… До цього можна ще додати, що в квiтнi були знятi моi вiршi у „Змiнi“, зарiзанi у „Жовтнi“, потiм надiйшли гарбузи з „Днiпра“ i „Вiтчизни“». Цей запис промовисто засвiдчуе розумiння Симоненком ситуацii, що складалася у суспiльствi. Поет бачить, як повертаються часи тотального iдеологiчного контролю над лiтературою, як провiднi украiнськi газети i журнали перестраховуються, боячись опублiкувати щось не те.

Збiрка «Земне тяжiння» поеднуе в собi твори громадськоi та iнтимноi лiрики, а також поеми «Червонi конвалii» та «Кирпатий барометр».

Звернення Василя Симоненка до лiро-епiчних форм закономiрне. Проза i поезiя середини 1950-х – початку 1960-х рокiв характеризуеться певним взаемопроникненням, результатом якого стали лiризацiя прози й епiзацiя поезii. Також доба 1960-х стала часом активних шукань i смiливого експериментаторства в галузi образностi, лексики, ритмiки вiрша. Дослiдники слушно вбачають у поетичних пошуках шiстдесятникiв органiчне продовження i розвиток творчого потенцiалу митцiв «розстрiляного вiдродження». І хоча Василь Симоненко не заявив про себе як яскраво виражений експериментатор, бо лишився у межах традицii, але цiннiсть шукань молодого поета якраз i полягала в тому, що його експериментування з вiршовою формою вiдбувалися у цих межах. Рамки традицii, якi, здавалося б, мали сковувати, постали додатковим стимулом до шлiфування вiршовоi форми. Головна мета, яку ставив перед собою автор, – знайти для кожноi думки, конкретноi ситуацii адекватний метричний малюнок. Так, у поезii «Жорна» деформацiя строфи надае вiршевi модерноi форми, хоча за посiченою нерiвноскладовiстю криеться класична чотирирядкова ямбiчна стопа зi звичайним перехресним римуванням. Загалом метричний склад першоi збiрки «Тиша i грiм» досить повно вiдбивае ту картину, яка простежуеться в украiнському вiршуваннi на межi 1950—1960-х рокiв.