Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

Тiльки не дуже ця записка схожа на секретний документ, призначений для такоi мети. Таемний документ мае бути зашифрований, в ньому неодмiнно будуть якiсь скорочення i вже звичнi вузькоспецiалiзованi науковi термiни. А ця писулька нарочито проста. Прямо з бульварного роману: «В пурпуровому гротi ти побачиш золоту скриню». Таке враження, що той, хто написав цю записку, сам хотiв, аби в нiй одразу ж розпiзнали пiдробку.

Не встигли спiврозмовники добре обмiркувати сказане, як до столика вихором пiдлетiв невисокий чоловiк в армiйськiй унiформi й упав на крiсло.

– Вражаюча новина, – повiдомив герцог де Валон. – Я прямо вiд нашого полковника. Вiн збирае речi i сьогоднi ж iде за кордон. Просив нас з’явитися на мiсце поединку та передати супротивнику його вибачення.

– Що? – Фламбо не повiрив своiм вухам. – Вибачення?

– Уявiть собi, – галасував герцог. – Причому на очах у всiх, в той же час i на тому самому мiсцi, де мав вiдбутися поединок. Вiн перед самою дуеллю iде, а ми маемо за нього викручуватися!

– Та що ж це таке, справдi? – обурився Фламбо.

 – Та ж не злякався вiн цього миршавого Гiрша! Хай йому грець, та хiба Гiрша можна злякатися?

Навiть в хвилини гнiву розсудливiсть не зраджувала Фламбо.

– Це все чиiсь пiдступи, – вiдрубав герцог. – Не iнакше – пiдступи масонiв. Вони хочуть зробити з Гiрша героя…

Патер Браун поводився так, нiби нiчого особливого не сталося, але очi у нього чомусь були задоволенi. За час знайомства Фламбо добре вивчив вираз обличчя священика.

Інодi на цьому обличчi було написано подив, iнодi воно висвiтлювалося здогадом. Вирази змiнювали один одного в одну мить: раз – i замiсть розгубленого невiгласа перед детективом з’являеться всезнаючий мудрагель.

Ось i зараз сищик збагнув, що патера Брауна осiнив здогад. Але священик нiчого не сказав, тiльки доiв рибу.

– І де ви розлучилися з нашим милим полковником? – роздратовано спитав Фламбо.

– Там, куди ми його вiдвезли, – в готелi «Сен-Луi», бiля Єлисейських Полiв.

Я ж кажу, що вiн складае речi.

Фламбо насупився.

– Як по-вашому, ми його ще застанемо?

– Навряд чи вiн так швидко зiбрався. Адже вiн вирушае в далеку путь…

– Нi, – спокiйно спростував патер Браун i пiднявся з мiсця. – Зовсiм не далеку. Навпаки, дуже близьку. Ми встигнемо з ним побачитися, якщо вiзьмемо таксi.

Дорогою патер Браун не вiдповiдав на запитання. Нарештi таксi повернуло за рiг i зупинилося бiля готелю «Сен-Луi».