Украдене щастя (збірник)

1884, 3-я – 1905—1907), «Борислав смiеться» (1880—1881, незакiнчений), «Захар Беркут» (1883), «Не спитавши броду» (1885—1886, незакiнчений), «Лель i Полель» (1887), «Для домашнього огнища» (1892), «Основи суспiльности» (1894—1895), «Перехреснi стежки» (1900), «Великий шум» (1907).

Драматургiя Франка, започаткована ще в дрогобицький перiод, збагатила украiнську лiтературу зразками iсторичноi («Три князi на один престол», 1874; «Славой i Хрудош», 1875) i психологiчноi драми («Украдене щастя», 1891—1893), соцiяльноi комедii («Рябина», 1886, 2-а ред.

– 1893—1894; «Учитель», 1893—1894), неоромантично-фантасмагоричноi драматичноi поеми-казки («Сон князя Святослава», 1895), «сократичного» фiлософського дiялогу («На склонi вiку», 1900), одноактноi п’еси рiзноманiтноi тематики («Послiднiй крейцар», 1879; «Будка ч. 27», 1893—1897; «Майстер Чирняк», 1894; «Кам’яна душа», 1895; «Суд Святого Николая», 1895; «Чи вдурiла?», 1904).

Перекладацький доробок Франка охоплюе величезний дiяпазон свiтового письменства та усноi народноi творчости вiд найдавнiших часiв до поч.

ХХ ст. Письменник переклав украiнською твори близько 200 авторiв iз 14 мов та 37 нацiональних лiтератур (частину з них, щоправда, – за посередництвом нiмецькоi мови), у т. ч. зразки вавилонськоi, египетськоi, староiндiйськоi, староарабськоi словесности, античного письменства (насамперед поеми Гомера та Гесiода, дiялоги Платона, а також великий «Вибiр iз старогрецьких поетiв»), лiричноi та епiчноi поезii народiв свiту («Слово про похiд Ігоря», «Рукопись Короледворська», «Пiсня про Нiбелюнгiв», численнi народнi пiснi, балади та романси), класичнi твори Данте, В. Шекспiра, Дж. Мiльтона, Р. Бернса, Дж.-Г. Байрона, П. Б. Шеллi, Т. Гуда, Г.-Е. Лессiнга, Й.-В. Гете, Ф. Шiллера, Г. Гайне, К.-Ф. Маера, В. Гюго, Е. Золя, А. Доде, П. Верлена, Ж. Мореаса, Г. Ібсена, О. Пушкiна, М. Лермонтова, М. Гоголя, К. Гавлiчка-Боровського, А. Мiцкевича, Я. Врхлiцького, Й. С. Махара та багатьох iн. (див., зокрема, збiрку поетичних перекладiв «Думи i пiснi найзнатнiших европейських поетiв», 1879). Франковi також належать переклади украiнських народних пiсень та поезii Т. Шевченка нiмецькою мовою. До того ж, письменник часто виступав як вимогливий i квалiфiкований редактор перекладiв, виконаних iншими особами (напр., низки драм В. Шекспiра в перекладах П. Кулiша).