Холоднеча. Старі майстри

Високе мистецтво полягае в тому, щоб осягнути розумом i велике, i мале, щоб завжди мислити у всiх масштабах одночасно…».

Непевнiсть – ось що, за його словами, штовхае людей на подвиги, непевнi люди, створенi, по сутi, як невдалi створiння, можуть усе. Героiв народжуе непевнiсть. Інакше кажучи, тривога, страх, розпач. «Що вже тут говорити про художню творчiсть». Править зовсiм не впевненiсть, а недоумство, недолугiсть – щось ординарне, а не екстра. Цими мiркуваннями вiн подiлився за обiдом. Смажену яловичину вiн вiдправив назад, на кухню, хоча сам ii замовив, i вiддав перевагу вудженинi.

Господарка взяла тарiлку з печенею й зникла. За столом тiльки ми удвох, тим часом як людей у iдальнi повно. Здаеться, бiльше нiкуди. Уже розставляють стiльцi, принесенi з кухнi. Вздовж вiкон ставлять i видовжують метрiв на два великi лави. Нарештi, багато хто просто вмощуеться на пiдлозi, на дошки мiж перекинутими барилами. П'ятниця. Потiм, коли вже зовсiм нiкуди приткнутися, починають пiдходити до нашого стола. Першими – гицель i iнженер, потiм робiтники пхають маляра. Господарка, поставивши перед ним тарiлку з вудженим м'ясом, зловтiшно спостерiгае, як старого просто-таки чавлять. Вона знову викривляеться за його спиною, за моею – теж, адже вважае, що я рию яму на нього. Звiдси пiдозрiле до мене ставлення. Вона ставить мiж нами знак рiвностi. А що вiн любить ii як собака бука, то я теж змушений ii ненавидiти.

Гицель – високий чорнявий чоловiк. Інженер – на голову нижчий, русявий, балакучий, зовсiм не схожий на гицеля.

«Роботи затягуються», – каже iнженер, маючи на увазi мостобудiвнi роботи як частину проекту будiвництва електростанцii, розгорнутого внизу, у долинi. Виявляеться, зараз для заливання бетону найневiдповiднiша часина, але роботи все одно треба доводити до кiнця. «Вiд переробу жодного зиску», – зауважуе iнженер. Вiн, так би мовити, не в тiм'я битий. Робiтникам спуску не дае. Висловлюеться тiею ж мовою, що й вони. П'е, як вони. Вмiе круто розiбратися з ними, як чинили б i вони на його мiсцi. Перекриваючи гамiр, вiн гукае кожного на iм'я. Слiдом за iменем iде розпорядження щодо завтрашньоi роботи. Схоже, у головi в нього вмiщуеться все: фiнансовi вiдомостi, вивезення грунту, вертикалi й горизонталi мостових ферм, технiка безпеки i таке iнше. Вiн смалить сигарету за сигаретою i, трусячись од смiху, налягае черевцем на стiльницю. З гицеля слова не витягнеш. Здаеться, iнженер якимось дивом вгамовуе чудовисько. Робiтники його поважають.