Князь Ігор

А Туглiй не вгавав:

– Я так i знав, що ми пiд цим клятим городищем прогайнуемо дорогий час! – i грюкнув кулаком по столу. – Вся Русь уже оповiщена про наш напад! Добре, якщо князi й досi стоять за Альтою… А якщо рушили сюди? Що буде? Вай-пай!.. – Кончак ще дужче засопiв носом, похмуро глипнув очищами.

– Помовч, хане! Поговоримо про це пiзнiше! А зараз подякуемо нашому друговi Самуiловi за таку важливу звiстку. – І повернувся до купця: – З цiеi хвилини ти вiльний i можеш iхати на всi чотири сторони! Що б ти хотiв у мене попросити?

Самуiл пiдхопився на ноги i низько вклонився.

– Дякую, хане, за таку велику ласку… Воля для людини – то найбiльший скарб!.. Але якщо ти дозволяеш звернутися до тебе з просьбою, то я насмiлюся просити у тебе…

Купець замовк у нерiшучостi. Кончак пiдбадьорив його:

– Ну ж, кажи! Не бiйся!

– Якщо твоя ласка, то вiдпусти зi мною ось цього хлопця, – i поклав руку на плече Ждановi. – Твоi люди забрали у мене аж чотирьох холопiв, то дай менi хоч одного.

Кончак махнув рукою.

– Гаразд, бери… Бранцiв маемо досить… А шляху в Половеччину не забувай. Ось тобi моя тамга – з нею безборонно проiдеш через усi половецькi заслони. Привозь товари на Тор – вигiдно продаси. – І кинув на стiл кружало вичиненоi шкiри з намальованою на нiй собачою головою i двома перехрещеними пiд нею стрiлами – це був родовий знак хана. – Тобi i твоему супутниковi дадуть коней i харчiв на тиждень.

– Задоволений, хане, – схилив знову у поклонi голову купець.

– Тодi йдiть!

Коли вийшли, Ждан сказав:

– Дякую тобi, дядьку Самуiле, що не забув про мене – визволив з неволi тяжкоi… Однак скажи менi – навiщо ти розповiв про князiв? Навiщо розпатякав, що вони стоять на Альтi? Не вистачало тiльки шепнути Кончаковi, якi у них сили! Це ж пряма зрада!

Самуiл усмiхнувся розбитими губами, обняв хлопця за плечi.

– Не турбуйся! Так вони вiд мене правду й почують – аж обома вухами! Аякже!.

– Як? І про князiв, i про Альту?

– І про князiв, i про Альту… Як тiльки Кончак запитав, я вiдразу змикитив, що вiн боiться, як би його тут не застукали зненацька! Бо ж сили у нього зараз, видно, невеликi. Скумекав?.. Нi?.. А я йому i про киiвських князiв, i про переяславського, i про чернiгiвського.