Енеїда

Балтiйськi родичi слов'ян. – К., 1979. – С. 42).] Еней же, сим не вдовольнившись,

Іще гуляти захотiв

І цупко пiнноi напившись,

Ведмедiв привести звелiв.

Литва на труби засурмила,

Ведмедiв зараз зупинила,

Заставила iх танцьовать.

Сердешний звiр перекидався,

Плигав, вертiвся i качався,

Забув i бджоли пiддерать.

41.[88 - Ярмiз, ярмiс – спосiб, засiб; учиняти ярмiз – тут у значеннi: повернути на свiй лад, зробити по-своему, накоiти лиха. // Патинки – жiночi черевики, туфлi.

// Пiшла в Ірисинi будинки – в античнiй мiфологii Ірися (Ірида) – богиня райдуги, прислужниця богiв, передовсiм Юнони. Виступае посередницею мiж богами i людьми (як райдуга з'еднуе небо i землю).] Як пан Еней так забавлявся,

То лиха вiн собi не ждав,

Не думав i не сподiвався,

Щоб хто з Олiмпа кучму дав.

Но те Юнона повернула,

І в головi так коверзнула,

Щоб зараз учинить ярмiз;

Набула без панчiх патинки,

Пiшла в Ірисинi будинки,

Бо хитра ся була, як бiс.

42.[89 - Хижа, хижка – кладовка, чулан у хатi; вхiд туди – iз сiней. Хижка не мала вiкон. // Принесла лепорт – принесла рапорт. Вираз iз тогочасноi армiйськоi термiнологii. // Лiжник – домоткана, груба шерстяна ковдра.] Прийшла, Ірисi пiдморгнула,

Черкнули разом в хижу вдвох,

І на ухо щось iй шепнула,

Щоб не пiдслухав який бог;

І пальцем цупко прикрутила,

Щоб зараз все то iзробила

І iй би принесла лепорт;

Ірися низько поклонилась,

І в лiжник зараз нарядилась,

Побiгла з неба, як би хорт.

43.[90 - Пригадаймо, що троянцi мандрують без жiнок. Вони нiде не фiгурують до цього епiзоду, i далi І. Котляревський зовсiм забуде про них. Змальовуючи картини украiнського побуту, подаючи у травестiйнiй формi той чи iнший епiзод Вергiлiевоi «Енеiди», письменник бере те, що йому в даний момент потрiбне, трактуе героiв так, як йому зараз треба, зовсiм не зважаючи на те, в образi кого вони вже з'являлися або ще з'являться в поемi.

Це важлива прикмета «Енеiди». Примiром, у першiй ii частинi Венера вiдвiдуе свого батька Зевса в образi старосвiтськоi украiнськоi молодицi (І, 14). У другiй частинi – прибувае до Нептуна «в своiм ридванi, Мов сотника якого панi» (II, 69). У п'ятiй – приносить сину Енеевi викуване Вулканом бойове спорядження в образi осяйноi небожительки «на хмарi» (V, 43). На початку шостоi частини постае в образi бiдовоi маркитанки (VI, 6).