Енеїда

Хiба б уже та не Юнона,

Щоб не вказала макогона,

Що й досi слухае чмелiв!

Коли б вона та не бiсилась,

Замовкла i не камезилась,

Щоб ти се сам iй iзвелiв».

17.[16 - Я в правдi так твердий, як дуб – порiвняння бере початок у язичеськiй мiфологii. У стародавнiх грекiв дуб – дерево Зевса, у римлян – Юпiтера. Вiдповiдно в язичникiв-слов'ян дуб пов'язаний з культом бога грози i блискавки – Перуна.] Юпiтер, все допивши з кубка,

Погладив свiй рукою чуб:

«Ох, доцю, ти моя голубка!

Я в правдi твердий так, як дуб.

Еней збудуе сильне царство

І заведе свое там панство;

Не малий буде вiн панок.

На панщину ввесь свiт погонить,

Багацько хлопцiв там наплодить

І всiм iм буде ватажок.

18.[17 - Дiдона – за античними легендами, фiнiкiйська царiвна, яка заснувала мiсто-державу Карфаген на африканському узбережжi Середземного моря. // Мосць – величнiсть. // Іди, небого – тут у значеннi: сердешна, бiдолаха.

// Понедiлкувати – поширений у давнi часи звичай постити в понедiлок. // У цей день не виконували важкi роботи й такi, що вимагали тривалого часу, наприклад прядiння. Понедiлкували тiльки одруженi жiнки. Але вже на початку XX ст. вiдомий украiнський етнограф Микола Сумцов констатував вiдмирання цього звичаю: «…Додержання посту в понедiлок… нинi мiсцями практикуеться старими жiнками з приурочуванням давнього звичаю до святого понедiлка» (Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» Й. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. – Харьков, 1905. – Т. 16. – С. 155).] Заiде до Дiдони в гостi

І буде там бенкетовать;

Полюбиться ii вiн мосцi

І буде бiсики пускать.

Іди, небого, не журися,

Попонедiлкуй, помолися,

Все буде так, як я сказав».

Венера низько поклонилась

І з панотцем своiм простилась,

А вiн ii поцiловав.

19. Еней прочумався, проспався

І голодрабцiв позбирав,

Зо всiм зiбрався i уклався,

І, скiлько видно, почухрав.

Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,

І море так йому огидло,

Що бiсом на його дививсь.

«Коли б, – каже, – умер я в Троi,

Уже б не пив сеi гiркоi

І марне так не волочивсь».

20.[18 - «Голе троянство» геть вибилося iз харчових запасiв. Вперше i востанне за весь час iхнього мандрування Котляревський не називае наiдкiв, а говорить просто «чогось попоiли».