Маленькі жінки. Частина 1

Але… Бiля камiна не було панчiх, що iх завжди вiшають там до свята, i на мить вона вiдчувала себе так само розчарованою, як i колись давно, коли ii рiздвяна панчоха, повна усiляких солодощiв, впала, а маленька Джо подумала, що цього року подарункiв не буде.

Однак майже одразу дiвчина згадала материнi слова та, сунувши руку пiд подушку витягла маленьку кармiново-червону книжку. Так, ця книжка була iй знайома, адже то була прекрасна стара iсторiя, можливо, навiть найкраща iсторiя з тих, що були написанi про доброчесне життя.

Джо вiдчула, що це справжнiй путiвник для прочанина, що вирушае в довгу подорож[2 - Джо отримала на Рiздво Євангелiя.].

Тодi вона побiгла будити Мег, яка розплющила очi пiд веселе «Щасливого Рiздва!». Джо сказала сестрi, щоб та подивилася, що лежить пiд ii подушкою. Для Мег теж була пiдготовлена книжка – в зеленiй обкладинцi, з тiею ж картинкою всерединi та кiлькома словами, написаними рукою матерi. Цi слова робили подаровану книжку ще цiннiшою для сестер.

Вже разом дiвчата вирушили до кiмнат Емi та Бет, котрi також прокинулися з думкою про материн подарунок.

Вони знайшли такi самi маленькi книжки – на цей раз обкладинки були блакитного та нiжно-сiрого, пташиного кольору. Якийсь час дiвчата сидiли та говорили про щойно вiднайденi материнi подарунки, а за вiкном народжувався новий день.

Попри певну гордiвливiсть, Мег вирiзнялася нiжною та набожною натурою. Їi лагiднiсть пiдсвiдомо впливала на всiх сестер, а особливо на Джо, яку Мег любила особливо.

Джо мала вперту вдачу, але слухалася старшу сестру – настiльки добрими були ii слова та м’якими – поради.

– Дiвчата, – серйозно мовила Мег, поглядаючи на двi гарненькi, вбранi в нiчнi убори сестринi голiвки, що визирали iз сусiдньоi кiмнати. – Мама хоче, щоб ми читали, любили й пам’ятали цi книги, тож, гадаю, маемо зробити це. Колись ми справдi часто читали Євангелiя, але з того часу, як батько пiшов, i всi цi вiйськовi неприемностi вiддалили нас вiд звичних занять, розбурхали наше життя.

Ми багато чим нехтуемо. Ви можете робити, як вам заманеться, але я триматиму мою книгу тут, на столi, й щоранку потроху читатиму. Нехай це буде моею першою справою пiсля пробудження – це читання зробить мене добрiшою та стане у пригодi в щоденних справах.

Потiм вона вiдкрила книжку й почала читати. Джо обiйняла сестру i, притулившись щокою до ii щоки, читала разом з нею – зi спокiйним виразом обличчя, який у неi з’являвся лиш зрiдка.