Міфи та легенди українців

Багатий брат питае:

– А що – скiнчив уже з десятиною?

– Та скосив, – вiдповiдае, – у снопи пов’язав, тiльки не позносив.

– Е-е, – каже багатий брат, – це вже не робота! Зараз же складай у копи!

І не дав iм iсти. Заплакав бiдний брат i пiшов iз сином на цiлу нiч складати снопи, хоч з ранку самого не мали вони в ротi нi росинки, нi макового зернятка. Носили вони так доти, що ось-ось уже й свiтатиме. Позносили, нарештi, все. Батько й каже тодi: «Приляжмо, синку, та хоч вiдпочинемо трохи: дядько твiй – спасибi йому – нагодував нас».

Дитина, звичайно, натомилась, упала й миттю заснула; а батько обiперся на лiкоть та й давай тужити, що нiчого iсти нi йому, нi дiтям. Дивиться, нивою, де вiн косив, ходить простоволоса жiнка в бiлiй сорочцi. Бiдний брат i мiркуе:

– Господи! Хто ж це такий ходить, що нiбито боiться до мене пiдiйти? Ану запитаю – що воно таке?.. Слухай! Хто ти?

– А я, – каже, – Доля твого брата.

– Що ж ти тут блукаеш?

– А збираю колосся i в снопи iх втикаю, щоб жоден не пропав.

«Ех, Господи! – подумав бiдний брат. – Як би менi впiймати ii та дiзнатись, де моя Доля?»

Пiдкликав вiн до себе братову Долю та й схопив ii.

– Доле мого брата! Скажи менi, де ж моя Доля?

– Е! Та ти хiба впiймаеш свою Долю? Твоя Доля – бути купцем.

– То скажи, як знайти менi свою Долю?

– А ось як, – каже. – Вставай зараз, iди хутчiше додому та поквапся, не гаючись, до мiста, аби ще до ранку ти був там. І стрiнуться тобi три «панночки» – двi в однаковiсiньких сукнях, а третя – в iншiй.

Коли вони йтимуть, попереду iх гратиме музика, а вони танцюватимуть; i ось та, третя, i е твоя Доля. Ти стань позаду цiеi «панночки» та вдар ii так, щоб вона впала на землю.

Приходить бiдний калiка до мiста. І справдi – все так i е, як казала йому братова Доля.

– Господи милостивий! Я й тепер нещасний, а що ж зi мною буде, як я вдарю таку панi? Доведеться жити в дядьковiй хатi (у в’язницi)!.. Ех, нехай буде, що буде! – сказав вiн та й двигнув що було сили панночку по вуху! Вона впала, озирнулась i каже:

– Е! Знайшов-таки ти мене тут! Ти думав, я нивою ходитиму та колосся збиратиму? Нi, я купцюю!

Взяла вона тодi його й повела до себе.

А в неi було двi величезнi крамницi з товарами. Вона його гарно вбрала, тому що вiн був геть обшарпаний; надiла на нього новi чоботи i весь одяг, а тодi заходилася навчати його:

– Тепер у нас у мiстi продають з публiчного торгу в одного купця два будинки.