З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя

]

Коли усе в туманi життевому

Загубиться i не лишить слiдiв,

Не хочеться нi з дому, нi додому,

Бо й там, i там огонь давно згорiв.

В тобi, мистецтво, у тобi одному

Є захист: у красi незнаних слiв,

У музицi, що вроду, всiм знайому,

Втiляе у небесний перелив;

В тобi, мистецтво, – у малiй картинi.

Що бiльша над увесь безмежний свiт!

Тобi, мистецтво, i твоiй краiнi

Я шлю поклiн i дружнiй свiй привiт.

Твоi дiла – вони однi нетлiннi,

І ти мiж квiтiв найяснiший квiт.

Люби природу не як символ…[29 - Програма 11-го класу (додатково).

Люби природу не як символ

Душi своеi,

Люби природу не для себе,

Люби для неi.

Вона – не тiльки тема вiрша

Або картини, —

В нiй е висоти незмiримi

Й святi глибини.

У неi е душа могуча,

Порив е в неi,

Що бiльший над усi пориви

Душi твоеi.

Вона – це мати. Будь же сином,

А не естетом,

І станеш ти не папiряним, —

Живим поетом!

Молюсь i вiрю…[30 - Програма 11-го класу.

Молюсь i вiрю. Вiтер грае

І п’яно вiе навкруги,

І голубiв тремтячi зграi

Черкають неба береги.

І ти смiешся, й даль яснiе,

І серце б’еться, як в огнi,

І вид пречистоi надii

Стоiть у синiй глибинi.

Кленусь тобi, веселий свiте,

Кленусь тобi, мое дитя.

Що буду жити, поки жити

Менi дозволить дух життя!

Ходiм! Шумлять щасливi води,

І грае вiтер навкруги,

І голуби ясноi вроди

Черкають неба береги.

Осiнь-маляр iз палiтрою пишною[31 - Програма 11-го класу (додатково).

Осiнь-маляр iз палiтрою пишною

тихо в небi кружляе,

осипае красою розкiшною.

Там розсипа вона роси срiблистi,

Там тумани розливае,

Лiс одягае у шати барвистi.

Лiс обливае кольорами дивними,

Нiжно смiеться до вiтру,

Грае цiлунками з ним переливними.

Фарби рожевi, злотистi, червонi,

Срiбно-блакитне повiтря…

Нiжнi осiннi пiснi тиходзвоннi!

Солодкий свiт![32 - Програма 11-го класу.]

Солодкий свiт! Простiр блакитно-бiлий

І сонце – золотий небесний квiт.

Благословляе дух ширококрилий

Солодкий свiт.

Узори надвесняних тонких вiт,

Твiй погляд, нiби пролiсок несмiлий,

Немов трава, що зеленить гранiт,

Неначе спогад нерозумно-милий…

Солодкий свiт.

Чи янголи нам свiчi засвiтили

По довгих муках безсердечних лiт,

Чи ми самi прозрiли й зрозумiли

Солодкий свiт?

Володимир Іванович Самiйленко

1864 (с.