Пер Ґінт

Коваль: (до дiвчат) Як прийде, то ви нi чичирк!

Дiвчина: (до другоi)

Прикиньмось, наче ми його й не знаем!

Пер Гiнт: (входить розпалений, повен життя, стае серед двору i плеще в долонi)

Котра з вас краще всiх дiвчат гуляе?

Дiвчина: (до якоi Пер пiдходить)

Я – нi.

Друга дiвчина: (так само)

Я теж нi.

Третя: Я? Нiзащо у свiтi.

Пер Гiнт: (до четвертоi)

Ходи хоч ти, нiм краща навинеться.

Дiвчина: (вiдвертаеться)

Часу не маю.

Пер Гiнт: (до п’ятоi) То хоч ти ходи!

Дiвчина: (збираеться йти)

Додому мушу…

Пер Гiнт: Як? Тепер до дому?

Коваль: (пiв голосом до Пера)

А глянь, гуляв зi старим…

Пер Гiнт: (повертаеться до одного зi старших)

Гей, бадю!

Котра з дiвчат свобiдна ще?

Мужчина: Шукай!

Пер Гiнт раптом тихне; загуканий, стривожений дивиться на людей довкруж. Усi дивляться на нього, але нiхто не обзиваеться.

Вiн наближуеться до другого гурту. Але, куди вiн не пiдiйде, там розмова тихне, як тiльки вiдвернеться – усi смiються йому вслiд.

Пер Гiнт: (до себе)

Думки мов стрiли, а слова мов змii

Печуть мене; очi палить це презирство!

Пригинцем iде повз тин. Сольвейга з малою Гельгою входять на подвiр’я разом зi своiми батьками

Один мужчина: (до другого, поблизу Пер Гiнта)

Сторонськi люди.

Другий: Тi, що там?

Перший: Із заходу.

Пер Гiнт: (заступае дорогу тим, що прийшли, показуе на Сольвейгу й питаеться ii батька)

Чи можна брати дочку твою гуляти?

Мужчина: (лагiдним голосом)

Охоче, тiльки мушу привiтати,

Як звичай каже, господарiв хати.

(Ідуть у хату)

Кухар: (подае Пер Гiнтовi чарку)

Коли прийшов, то випий на здоров’я.

Пер Гiнт: (не перестаючи дивитися за новими гiстьми)

Спасибiг, пити не прийшов.

Спасибiг.

Кухар: (вiдходить. Пер Гiнт дивиться на хату й усмiхаеться)

Така невинна, чиста, наче ангел!

А як вона спустила погляд вниз,

За плахту мами держучись, в руках

У неi бачу молитовник. Нуко,

Погляну зблизька!

(Хоче йти в хату)

Парубок: (виходить iз кiлькома iншими з хати)

Гей, Пер! Додому йдеш i не гулявши?

Пер Гiнт: Не йду додому.