Пер Ґінт

Дiвчина: Ну й де ж вiн дiвся? Чи iще в орiсi?

Пер Гiнт: Та де там! Вже пiгнав свiтами.

Той чорт i винен, що вiд того часу.

Мене Аслак на очi не терпить.

Парубок: Яким же ж чином?

Пер Гiнт: Я пiшов до нього

Й кажу: розбий менi того горiха;

Я зараз – каже, та звичайно – в нього

Немае дiла без кливця й клепала…

Голос: (з гурту) Убив чортяку?

Пер Гiнт: Нi, не вбив, а тiльки

Потяг орiх на клепало й розбив.

Та заки молот вспiв вгору пiдняти,

То чорт, мов вихор огняний, зiрвався,

Пробив стiну i кришу та й пропав.

Дехто: А що ж коваль?

Пер Гiнт: Стояв, рознявши рота,

Немов святий в iконi. З того часу

Мене на очi не терпить! Їй богу!

(Усi смiються)

Дехто: Це добре було.

Другi: Краща з небилиць.

Пер Гiнт: А, може, я це видумав?

Мужчина: Ти – нi!

Усе те чули ми не раз уже, Пере.

Пер Гiнт: Брехня! Це справдi трапилось менi!

Мужчина: Як все.

Пер Гiнт: А хто з вас iздить по повiтрi,

Й стремен не згубить? Вмiю не одно!

(Усi смiються)

Один з гурту: Пер – iдь по небi!

Іншi: Зразу все повiрим!

Пер Гiнт: З огнем не грайтесь, а то в мить зiрвуся,

Неначе вихор, й полечу над хмари,

Цiлий округ до нiг моiх припаде!

Старший чоловiк: Зiйшов вже з глуздiв.

Другий: От дурний баран.

Третiй: Хвалько.

Четвертий: Брехун!.

Пер Гiнт: Ну-ну! Пождiть!

Чоловiк: (п’яний) Пiдломим крильця! Не буяй високо!

Іншi: Згарбуем шкуру й пiдiб’ем око.

(Гурт розходиться. Старшi йдуть, глибоко обуренi, молодшi жартують i смiються)

Жених: (пiдходить близько до Пера)

Ти вмiеш, Пере, iздити по небi?

Пер Гiнт: А що ж! Як хочеш – прожогом чи в трап?

Жених: І маеш плащ, що робить невидимим?

Пер Гiнт: Шапку-невидку, кажеш, певне, маю.

(Вiдвертаеться вiд нього.

То ти, Сольвейго? Гарно, що прийшла.

(Бере ii за руку)

Тепер пiдемо погулять, не правда?

Сольвейга: Пусти!

Пер Гiнт: Чому ж бо?

Сольвейга: Дикий ти, мов кiнь.

Пер Гiнт: Хiба ж то рен не дикий перед лiтом?

Не будь же горда i ходи зi мною.

Сольвейга: (бере руку назад)

Не можу.

Пер Гiнт: Справдi?

Сольвейга: Ти зовсiм пiдпитий.