Пер Ґінт

Картина

Укритий лiсом згiрок, бiля загороди.

З гори спадае потiчок. По другий бiк – старий млин. Спекотний лiтний день.

Пер Гiнт, парубок мiцноi статури двадцяти рокiв спускаеться дорiжкою. Оза, його мати, маленька, тендiтна жiнка слiдкуе за ним, лютуючи.

Оза: Брешеш Пер!

Пер Гiнт: (не спиняючись) Нi, нi! Не брешу!

Оза: Забожись, коли це правда!

Пер Гiнт: Що божитись?

Оза: Тьху! Не смiеш!

Ти казок менi наплiв.

Пер Гiнт: (помовчавши) Нi, це правда, я божусь!

Оза: (забiгае перед ним) І тобi цього не стид?

Десь пропадеш, десь дiнешся,

Гави ловиш – сiно жде.

Цап тобi залiз у тiм’я,

Без штанiв бiжиш домiв,

Без добичi, голiруч, –

Й не соромишся – до цього

Матерi плести казок!

Отже – де ти стрiвся з цапом?

Пер Гiнт: У бiк вiд Гендина.

Оза: Ага!

Пер Гiнт: Сильно вихор дув вiдтiль,

Через що я й мiг безпечно

Крiзь гущавину пройти,

За якою вiн…

Оза: Так-так!

Пер Гiнт: Прислухаюсь нишком-тишком,

Як вiн б’е у снiг копитом,

Подивляю пишнi роги,

Що виблискують до сонця,

Пiдсуваюсь по камiнню,

Ледве в снiг не провалюсь,

Й бачу – олень велет-красень,

Звiр, якого десять лiт

Тут, повiр, нiхто не бачив!

Оза: Боже хрань!

Пер Гiнт: Аж грянув стрiл.

Цап скрутився, заметався,

Та за мить, нiм вiн пiднявся,

Я у нього на хребтi!

Лiве ухо – лап в долоню,

Нiж iз пiхви вже добув,

Мить – i в грудь його загоню…

Гу! Як зiрветься шалений,

Як брикне на рiвнi ноги,

Як рогами не метне!

Десь полетiв нiж i пiхва,

А мене вiн помiж роги

Як не вхопить, мов в клiщi,

Як не скочить, не шугне

Просто себе по хребтi…

Оза: Христе!

Пер Гiнт: Мамочко! Чи ти

Той хребет коли-небудь

Бачила в життi?

Га! га! Майже милю вiй там в’еться,

А не ширший вiд пили.

А внизу – снiги стовiчнi,

Западнi i зломи скель,

Що iз них вода кипуча

На сiмнадцять тисяч лiктiв

Вниз валиться ревучи.

Там, в горi, по тiй пилi,

Посоромитись – стрiлi –

Ми шумiли наослiп!

Я i олень.

Ще нi раз коня такого

Пiд собою я не чув.

Нам назустрiч й попри нас

Сонця сипалось промiння,

Наче iскри з-пiд копит.

А пiд нами, десь в безодню

Лиш вiрлiв[2 - Множина вiд «орел» (прим. ред.).] одних хребти

Помiж небом i водою

Розлiталися мов пух!

Ледявик валився вниз.

Але ми не чули гуку,

Що розгублювався в простiр.

Лиш демонiв дикi герцi[3 - Бiй, боротьба, поединок (прим. ред.).