На нашем сайте вы можете читать онлайн «До зірок». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До зірок

Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги До зірок, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До зірок. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Фрэнсис Скотт Фицджеральд) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Оповідання Ф. С. Фіцджеральда (1896–1940) вирізняються майстерністю тонкого психологізму та елементами контрасту. Видання містить автобіографічний цикл творів про Безіла Дюка Лі та оповідання «Дитяча забава». Безіл, прототипом якого є сам автор, – амбітний, розумний і цілеспрямований підліток із невеличкого міста Сент-Пол, штат Міннесота. Становлення його особистості відбувається в моральних випробуваннях, герой часто потрапляє в схожі ситуації, але щоразу реагує на них по-різному, що дає змогу зробити висновок про те, як змінюється його внутрішній світ. Він виважує власні вчинки та прагне, попри всі перепони, втілити виплекані з дитинства мрії. Фіцджеральду вдається передати прикмети часу мимохідь: оповідання сповнені деталями американського побуту початку XX століття – від вбрання до модних мелодій і танців «епохи джазу».
До зірок читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До зірок без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Бiльш надiйним виявився мiлкий снiжок на газонi, i, вiдступивши вiд тротуару, вони знову накинулися один на одного, люто розмахуючи кулаками й перетворюючи снiг пiд ногами на брудне мiсиво.
Мiсяць уповнi та бурштинова смуга свiтла з вiдчинених дверей давали змогу iм чiтко бачити один одного, i билися вони мовчки, тож у тишi безлюдноi вулицi були чутнi лише iхнi знесиленi, гарячковi видихи та глухi удари, коли один iз них валився в ляпавицю. Кiлька разiв вони, послизнувшись, падали разом, i навiть тодi, лежачи на снiгу, лупцювали кулаками один одного.
Десять, п’ятнадцять, двадцять хвилин тривала ця безглузда баталiя пiд мiсячним сяйвом. В якусь хвилину передиху обидва в мовчазнiй домовленостi скинули iз себе пiджаки й жилети, i тепер мокрi рванi сорочки трiпотiли на iхнiх спинах клаптями. Розтерзанi, кривавi, вони настiльки втомилися, що трималися на ногах лише тодi, коли пiдпирали один одного – достатньо було наймiзернiшого поруху, просто спроби замахнутися, i вони знову вклякали на снiг.
Та поклали вони край цiй битвi не тому, що втомилися, i не тому, що вона була безглуздою – саме через цю безглуздiсть вони i не могли зупинитися. Їх втихомирило iнше: борюкаючись вкотре на землi, чоловiки раптом почули чиiсь кроки неподалiк. Якось вони примудрилися вiдповзти в тiнь, завмерли i лежали поруч, не рухаючись, затамувавши подих, мов забiяки, що гралися в iндiанцiв. Коли кроки стихли, звелися на ноги i як п’янi витрiщилися один на одного.
– Прокляття яке, – хрипко видавив Маркi.
– З мене теж, – вiдповiв Джон Ендрос. – Ситий по саму зав’язку.
Вони ще раз кинули погляд один на одного, цього разу вже похмурий, так, нiби пiдозрювали, що кожноi наступноi митi хтось знову запрагне продовжити боротьбу. Маркi сплюнув кров iз розбитоi губи, тихо вилаявся, i, пiдiбравши пальто iз жилетом, i почав старанно струшувати снiг, нiби единою турботою для нього було те, щоб вони не промокли.
– Може, зайдеш умитися? – раптом спитав вiн.
– Нi, дякую, – промовив Джон, – треба йти.
Вiн теж пiдiбрав пiджак, жилет, потiм пальто i капелюха. Спiтнiлому, наскрiзь змокрiлому, йому не вiрилося, що, якихось пiв години тому на ньому був увесь цей одяг.
– Що ж… На добранiч, – пробурмотiв вiн нерiшуче. Раптом вони пiдiйшли один до одного та потиснули руки. Рукостискання не було звичайною формальнiстю: Джон навiть обiйняв Маркi за плечi й кiлька разiв тихенько поплескав по спинi.











