Панi Ка

Грошi майже у нього в руках, але жiнка вочевидь не сповна розуму, в неi можуть виявитися родичi, якi потiм напишуть заяву в полiцiю, мовляв, шахрай обдурив психiчно хвору людину. Тут слiд дiяти обачно. «Є п’ять тисяч, з цього й будемо виходити! – думав Рустем. – Доведеться iхати до неi, дивитися пiдвал, чистити будинок. Ще десять штук зароблю, а це все, що менi потрiбно…. Ну, а щодо будинку… Побачимо».

– Добре, Катю, я тобi допоможу, – екстрасенс заговорив поблажливо-батькiвським тоном. – Бачу, що людина ти серйозна.

Звiсно, гонорари в мене чималi, скажу вiдверто, за тi грошi, якi ти пропонуеш, не до кожного поiхав би. Але тобi допоможу. Бачу, що ти потребуеш моеi допомоги, й нiхто, крiм мене, не знайде ради на твое лихо. Але доведеться зачекати! У мене е й iншi клiенти, з якими маю скiнчити роботу! Зможу виiхати до тебе тижнiв за три…

– Та що ви таке кажете, Рустеме Ібрагiмовичу… – стримано, нiби готуючись заплакати, перебила Катерина. – Не буде мене вже за три тижнi… Помру я! Гаразд, давайте я вам ще тисячу шiстсот доларiв додам, щоб ви взялись якомога швидше! – вона жалiбно глянула на Рустема.

 – Але це все, що в мене зараз е… Хотiла на життя собi залишити хоча б щось…

Рустем тяжко зiтхнув.

– Та про що ти, Катрусю? Хiба ж iдеться про грошi? Не потрiбнi менi твоi тисяча шiстсот. Гаразд… Я всi зустрiчi з клiентами перенесу, продовжу з ними пiзнiше. Може, й справдi, тебе потрiбно рятувати в першу чергу! Завтра ще виiхати не зможу, а пiслязавтра точно виiду.

Зранку. Дочекаешся? – посмiхнувся вiн.

Катерина посмiхнулась у вiдповiдь:

– Постараюся…

– Що значить «постараюся»? Ти вже зустрiнь мене, будь ласка! Шiстсот кiлометрiв iхати! Ти запиши мiй особистий телефон, якщо виникнуть серйознi проблеми, набереш мене! Я попрацюю дистанцiйно, щоб хоч трохи тебе пiдтримати.

3

«Бог виявляе себе у випадковостях, – мiркував Рустем за кермом свого автомобiля. – Де ж iще е в нашому життi е можливiсть для виявлення Божоi волi, як не у випадкових подiях? Це ми, нерозумнi iстоти, вважаемо Його волю випадковими збiгами, хоча при цьому iнодi й розумiемо, що iх чомусь забагато.

І всi вони ведуть до единоi мети, до того, що було нам найнеобхiднiше. Саме до тiеi единоi правильноi мети, що змiнюе наше життя на краще. Їi можна досягти легко, а можна пройти через страждання, але остаточний результат у будь-якому разi полiпшить наше життя.