Руфін і Прісцілла

Про самого Цельса теж не збереглось нiяких вiдомостей, окрiм тих, що подае Орiген (а вiн, у свою чергу, не дуже добре уявляв собi особу свого опонента). Згiдно припущень, Цельс був сучасником iмператора Марка Аврелiя i написав свiй твiр у 177..178 рр.Коли се правда, Орiген зiбрався з вiдповiддю допiру через 70 рокiв, коли це стало безпечним. (Так i Володимир Солоухiн заходився критикувати погляди Володимира Ленiна через оцi 70 рокiв).Отже, натяк на Орiгена е сильним анахронiзмом у драмi, яка в цiлому вiдноситься до 2 половини 2 ст.

н.е. (умовно можна вiднести ii до доби гонiнь на християнство за Марка Аврелiя). Я витратив на читання Орiгена рiвно стiльки ж часу, що й Руфiн, але нiяких особливо лайливих виразiв проти особи Цельса не знайшов.].

Прiсцiлла се переписати мае.

Я iй лишу, то можеш прочитати.

Руфiн.

Я дуже високо цiную Цельза

i думаю, що навiть вороги

йому вiдмовить шани не повиннi,

бо твiр його не пахне нi болотом,

нi кров’ю, як здебiльшого бувае

у ваших супротивникiв.

Се ж правда?

(Не завважаючи, що Прiсцiлла й Парвус вмисне перемовчали.)

Дозволь менi поглянуть на листа.

(Бере у Парвуса рукопис, читае кiлька хвилин, потiм – до Прiсцiлли.)

Скажи, Прiсцiлло, ти читала сее?

Прiсцiлла.

Єпископ нам усiм читав уголос.

Руфiн.

Не розумiю, як могла ти взятись

сю погань переписувать.

Прiсцiлла.

Руфiне!

Руфiн.

Та як же маю я назвать болото

як не болотом? Тут уже немае

i того талану, що в листах Павла

усе-таки просвiчуе крiзь нелад,

i грубу форму, й забобони всякi.

Тут доказу нi одного. Нi факту,

нi рацii поважноi, все «чуда»

такi, як перегiн в свиней бiсiв,

та ще якiсь рогатi силогiзми,

позиченi в софiстiв з передмiстя.

Парвус.

Що з того, що у Цельза тii «факти»

нанизанi на ниточку, мов перли

дешевi на торзi, – вони фальшивi!

Прiсцiлла.

Що з тих «поважних рацiй», як не можуть

вони нi одного створити дива

у людських душах так, як то створили

перекази чудовi галiлейськi,

що цвiтом невмирущим зацвiли

серед пустинi людського невiрства?

Руфiн (все дивлячись у рукопис).

Ти ж тiльки слухай, що се за слова

(читае)

«гадючий виродку», «нащадку пекла»,

«душе смердяча»…

(Опускае рукопис.)

бридко вимовляти.

Наперчено, немов погана юшка!

То се така лагiднiсть християнська?

То се така свята премудрiсть ваша?

Парвус.