Безодня Маракота

За винятком цих трьох усi iншi мешканцi Джекманз-Галча в чистих червоних сорочках i з iншими вiдповiдними до нагоди доповненнями до своiх гарнiтурiв статечно рухалися безладними групами глинистою дорiжкою, протоптаною до салуну.

Усерединi цього примiщення наспiх розставили струганi лави, а бiля дверей стояв «пастор», зустрiчаючи всiх щирою посмiшкою.

– Доброго ранку, хлопцi, – вiтав вiн кожен гурт, що пiдходив. – Заходьте, заходьте. Ви не пошкодуете, що сьогоднi прийшли сюди. Револьвери складайте он у ту дiжку бiля входу; заберете iх потiм, коли все скiнчиться; в мирний храм негоже входити зi зброею.

Його прохання слухняно виконували, i ще до того, як останнiй парафiянин зайшов до салуну, в бочцi-арсеналi утворилася небувала колекцiя холодноi та вогнепальноi зброi. Коли вже всi зiбралися, дверi салуну зачинилися i почалася служба – перша й остання у Джекманз-Галчi.

Погода стояла спекотна, повiтря в салунi будо сперте, але копачi слухали з гiдною увагою.

У цiй ситуацii був елемент новизни, який завжди вабить. Однi були присутнi на церковнiй службi вперше в життi, iншим вона нагадувала iншу краiну й iншi часи. Якщо не брати до уваги схильностi непосвячених наприкiнцi певних молитов аплодувати на знак схвалення висловлених думок, жодна з церковних громад не могла поводитися пристойнiше, нiж наша. Коли, однак, Елаес Б. Гопкiнс, зиркаючи на нас iз висоти дiжковоi трибуни, почав свою проповiдь, у салунi почувся гул голосiв заiнтригованоi публiки.

На честь урочистоi подii Гопкiнс одягнувся з особливою ретельнiстю. На ньому були молескiновi штани й оксамитова блуза, перехоплена паском iз китайського шовку, в лiвiй руцi вiн тримав бриля з пальмового листя. Свою промову почав тихим голосом, часто, як було зазначено, глипаючи в невеликий отвiр, що замiняв вiкно в салунi та розташований над головами сидячоi внизу публiки.

– Я показав вам шлях iстинний, – заявив проповiдник у своему зверненнi.

 – З моею допомогою ви тепер потрапили в належну колiю i не вибиваетесь iз неi.

Пiсля цих слiв вiн упродовж кiлькох секунд дуже пильно витрiщався у вiкно.

– Ви пiзнали тверезiсть i працьовитiсть, якi завжди допоможуть вам вiдшкодувати будь-якi втрати, якi тiльки й випадуть на вашу долю. Гадаю, що жоден iз вас не забуде мого перебування в цьому таборi.

Промовець зробив паузу, i в тихому лiтньому повiтрi прозвучали три револьвернi пострiли.