На нашем сайте вы можете читать онлайн «Безодня Маракота». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Зарубежные детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Безодня Маракота

Автор
Дата выхода
01 октября 2019
Краткое содержание книги Безодня Маракота, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Безодня Маракота. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Артур Конан Дойл) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Безодня Маракота» (1927–1929) – науково-фантастичний роман відомого англійського письменника Артура Конан Дойла (1859–1930). Трійця мандрівників – професор Маракот, біолог Гідлі та механік Скенлен – на батисфері занурюються у найглибшу западину Атлантичного океану. Аж раптом велетенське чудовисько своїми жахливими клешнями перетинає трос, який сполучає батисферу із судном на поверхні океану. Опинившись на дні западини, дослідники виявляють там атлантів – нащадків тих, хто вижив після катастрофи і з допомогою дивних наукових технологій навчився жити під водою…
Також до видання увійшли повісті А. Конан Дойла «Бразильський кіт», «Гра з вогнем», «Чоловік з Архангельська» та інші.
Безодня Маракота читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Безодня Маракота без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пам’ятаючи про те, що за пiвмилi стоiть перша придорожня корчма, Джиммi пускае свого коня лiсовою стежкою, що оминае небезпечне мiсце.
Озброений рiшучiстю дотримати дану собi обiтницю, вiн iде вузькою стежиною й уже подумки вiтае себе з тим, що уникнув небезпеки, аж раптом помiчае засмаглого чорнобородого чоловiка, котрий ледаче притулився до стовбура дерева. Це не хто iнший, як корчмар, котрий здалеку помiтив обхiдний маневр пастуха i встиг навпрошки крiзь заростi вийти до стежки, щоб перехопити потенцiйного клiента.
– Привiт, Джиммi! – гукае вiн вершнику, котрий порiвнявся з ним.
– Вiтаю, друже, вiтаю!
– Далеко прямуеш?
– До мiста, – вiдповiдае сповнений гiдностi Джиммi.
– Невже? Ну що ж, бажаю тобi там повеселитися, як слiд. Може, зайдiмо до мене перехилити скляночку за удачу?
– Нi, – каже Джиммi, – я не хочу пити.
– Одну скляночку.
– Кажу, що не хочу, – сердито огризаеться пастух.
– Гаразд, не треба сердитись! Менi загалом байдуже, хочеш ти пити чи нi.
– І тобi всiляких гараздiв, – прощаеться Джиммi, але не встигае вiд’iхати i на двадцять крокiв, як чуе поклик шинкаря, котрий спонукае його зупинитися.
– Послухай, Джиммi, – каже корчмар, застаючи мандрiвника зненацька. – Буду тобi дуже зобов’язаний, якщо виконаеш у мiстi одне мое прохання.
– Яке саме?
– Менi треба, Джиммi, послати листа. Це дуже важливе послання, тому не можу довiрити його першому-лiпшому. Тебе я знаю, й, якщо вiзьмешся доправити його, менi просто камiнь iз серця звалиться.
– Давай листа, – лаконiчно погоджуеться Джиммi.
– Не маю його при собi, залишився у хатi. Ходiмо зi мною. Це зовсiм близько, чвертi милi навiть не буде.
Джиммi неохоче погоджуеться. Коли вони досягають хижi-розвалюхи, шинкар запрошуе пастуха спiшитися та зайти досередини.
– Давай сюди листа, – наполягае Джиммi.
– Розумiеш, я його ще не до кiнця дописав, але миттю закiнчу, а ти наразi присядь на хвильку.
Так пастуха заманили в пастку.
– Ну, а тепер, Джиммi, – каже корчмар, – хильни на коня моiм коштом.
– Жодноi краплi, – вiдпираеться Джиммi.
– То он воно як! – ображаеться шинкар. – Ти збiса гордий i не бажаеш випити з таким, як я! Якщо так, то давай листа назад. Хай йому грець, якщо прийму послугу вiд людини, котра гидуе випити зi мною!
– Ну, гаразд, не сердься, – знiчуеться Джиммi. – Згода, налий скляночку й я поiду.











