Долина страху

Роздiл 4

У пiтьмi

За термiновим викликом сержанта Вiлсона о третiй годинi ночi прибув начальник карного розшуку графства в легкому кебi. Із першим ранковим потягом вiн послав повiдомлення у Скотленд-Ярд i о дванадцятiй уже вiтав нас на Бiрлстоунськiй станцii. Мiстер Вайт Мейсон, спокiйний i на вигляд розважливий чоловiк, iз засмаглим обличчям, мужньоi статури й трохи кривими ногами в гетрах, був схожий у своему широкому пiджаку на дрiбного фермера або жокея, але тiльки не на кримiналiста.

– Ну, мiстере Мак-Дональд, – звернувся вiн до нього, – тут каверзний випадок.

Сюди газетярi злетяться, як мухи на мед, варто iм лише пронюхати про те, що сталося. Але, сподiваюся, ми закiнчимо справу ранiше, нiж вони встигнуть устромити своi носи. Тут знайдеться чимало цiкавого й для вас, мiстере Голмс. Як i для вас, докторе Ватсон, адже медику також знайдеться робота. Всiм вам забронювали номери в готелi «Вествiлл Армс».

Через десять хвилин ми вже розмiстилися в готелi й майже одразу ж зiбралися у вiтальнi, щоб спiльно скласти картину докупи.

Мак-Дональд усе нотував у записнику. Голмс мовчки слухав, i на його обличчi читалося то здивування, то неприховане захоплення.

– Чудово! – вигукнув вiн, коли вони виклали хiд подiй. – Дивовижно! Запевняю, що не можу згадати жодноi справи зi своеi багаторiчноi практики з бiльш iнтригуючими обставинами.

– Я був упевнений, що ви це скажете, мiстере Голмс, – зауважив Мейсон. – Вiлсон грамотно зiбрав факти. Я перевiрив iх i доповнив своiми висновками.

– Якими ж? – жваво поцiкавився Голмс.

– По-перше, я оглянув молоток i не знайшов на ньому жодних слiдiв. Якби мiстер Дуглас боронився молотком, то мав би завдати вбивцi хоча б одного удару, i тодi хоч цятка кровi на ньому залишилася б.

– Це не обов’язково, – заперечив iнспектор Мак-Дональд. – Зустрiчаються вбивства за допомогою молоткiв, на яких не знаходять жодних слiдiв.

– Припустiмо. Потiм я оглянув рушницю. Вона була заряджена крупним шротом, i, як засвiдчив сержант Вiлсон, курки були зв’язанi один iз одним, тому якщо потягнути за гачок, обидва стволи розрядяться водночас.

Мабуть, це було розраховано на випадок промаху. Спиляна рушниця мае довжину не бiльше двох футiв, тож ii можна було пронести пiд одягом. На нiй немае повного iменi фабриканта, лише друкованi лiтери P-E-N на планцi мiж стволами. Іншi виявилися спиляними.

– Велике P – iз прикрасою пiд ним, а E i N меншi? – уточнив Голмс.

– Саме так.