Долина страху

Тут уже е якийсь сенс, котрий мае, правда, мало стосунку до нас i до професора Морiартi. Тепер подивiмося далi. Що ж робить уряд Махратти? На жаль! Наступне слово – «пiр’я». Невдача, милий Ватсоне. Доводиться ставити крапку.

Голмс говорив жартiвливо, однак його насупленi брови свiдчили про ступiнь розчарування. Я сидiв також засмучений, поглядаючи на вогонь у камiнi.

Запанувала мовчанка, яку порушив несподiваний вигук Голмса, котрий з’явився з-за дверцят книжковоi шафи з пошарпаним томиком у руцi.

– Ми поплатилися, Ватсоне, за свою поспiшнiсть. Сьогоднi 7 сiчня, i ми взяли свiжий номер щорiчника. Але бiльш нiж iмовiрно, що Порлок скористався для свого послання минулорiчним номером. Без сумнiву, вiн повiдомив би про це, якби сам написав другого листа. Тепер погляньмо, на що нам покаже сторiнка 534. Тринадцяте слово – «маю», сто двадцять сьоме – «iнформацiя». Це вже щось.

Очi Голмса збуджено блищали.

– «Небезпека». Чудово! Записуйте, Ватсоне: «маю – iнформацiя – небезпека – загрожуватиме – дуже – скоро – якийсь».

Далi маемо iм’я «Дуглас». «Заможний – помiщик – тепер – у – Бiрлстоун – замок – запевняти – вона – нагальна». Ось i все, Ватсоне! Що скажете про методику чистого розуму та ii результати?

Я не вiдривав очей вiд аркуша паперу, що лежав на столi i на якому я записав текст послання пiд диктування Голмса.

– Що за дивний i туманний спосiб висловлювати своi думки!

– Навпаки, Порлок дуже чiтко iх висловив, – заперечив Голмс.

– Якщо ви використовуете лише один книжковий стовпчик для висловлювання своiх думок, то навряд чи знайдете все, що вам потрiбно. У дечому вимушено доводиться розраховувати на кмiтливiсть вашого кореспондента. Певна серйозна небезпека нависла над якимось Дугласом, заможним джентльменом, котрий живе, можливо, у своему маетку, на що й вказуе Порлок. Вiн переконаний: «запевняти» – найближче, що йому вдалося знайти до слова «впевнений», – що ця небезпека дуже близька. Такий результат нашоi роботи.

Шерлок Голмс вiдчував задоволення справжнього творця, який насолоджуеться своiм шедевром. Вiн ще продовжував тiшитися досягнутим успiхом, коли Бiллi оголосив про прибуття iнспектора Мак-Дональда зi Скотленд-Ярду.

У той час Алек Мак-Дональд ще не здобув теперiшньоi широкоi популярностi. Цей молодий представник карного розшуку виявив неабиякi здiбностi в рядi випадкiв, коли йому довiряли слiдство.