Етюд у багряних тонах

Зросту вiн був бiльше шести футiв, але при своiй надзвичайнiй худобi здавався ще вищим. Погляд у нього був гострий, пронизливий, якщо не брати до уваги тих перiодiв зацiпенiння, про якi я згадував. Тонкий орлиний нiс надавав його обличчю виразу жвавоi енергii та рiшучостi. Квадратне пiдборiддя, що трохи виступало вперед, також свiдчило про рiшучий характер. Його руки постiйно були в чорнилi та плямах вiд рiзних хiмiкатiв, однак вiн був схильним до на диво делiкатноi поведiнки з предметами. Я не раз помiчав це, коли при менi вiн бавився зi своiм тендiтним алхiмiчним приладдям.

Читач, мабуть, вважатиме мене надокучливим, якщо я зiзнаюся, яку цiкавiсть збуджував у менi цей дивак i як часто я намагався пробити стiну стриманостi, якою вiн огороджував усе, що стосувалося його особисто. Але перш нiж засуджувати, згадайте, наскiльки безцiльним було тодi мое життя i як мало було навколо такого, що могло б заполонити мiй допитливий розум. Здоров’я не дозволяло менi виходити пiд час похмуроi або прохолодноi погоди, у мене не було друзiв, якi б вiдвiдали мене й урiзноманiтнили мое буденне життя.

Тому я навiть радiв певнiй таемничостi, що оточувала мого компаньйона, i жадiбно прагнув розвiяти ii, витрачаючи на це чимало часу.

Голмс не займався медициною. Вiн сам якось вiдповiв на це запитання негативно, пiдтвердивши в такий спосiб думку Стемфорда. Я не бачив також, аби вiн систематично читав якусь наукову лiтературу, що знадобилася б для отримання вченого звання та вiдкрила б чоловiковi шлях у свiт науки.

Однак деякi предмети вiн вивчав iз вражаючим завзяттям i в якихось доволi дивних царинах мав настiльки грунтовнi та точнi знання, що часом мене просто приголомшувало. Людина, котра читае поспiль усе, нечасто може похвалитися глибиною своiх знань. Нiхто не стане обтяжувати пам’ять дрiбними подробицями, якщо на те немае достатньо вагомих пiдстав.

Невiгластво Голмса було настiльки ж разючим, як i його знання. Здавалося, що вiн практично нiчого не знав про сучасну лiтературу, полiтику та фiлософiю.

Я мав нагоду згадати iм’я Томаса Карлейля, i Голмс наiвно перепитав, хто вiн такий i чим знаменитий. Але коли виявилося, що вiн зовсiм нiчого не знае нi про теорiю Коперника, нi про будову Сонячноi системи, мое здивування досягнуло апогею. Щоб цивiлiзована люди-на, котра живе в дев’ятнадцятому столiттi, не знала, що Земля крутиться навколо Сонця, – у це я просто не мiг повiрити!

– Ви, здаеться, здивованi, – вiн всмiхнувся, дивлячись на мое розгублене обличчя.