Етюд у багряних тонах. Знак чотирьох

Будь-яке життя – це величезний ланцюг причин i наслiдкiв, i природу його можливо пiзнати за однiею ланкою. Мистецтву робити висновки й аналiзувати, як i всiм iншим видам мистецтва, можна навчитися завдяки довгiй та стараннiй працi, але життя занадто коротке, i тому жоден смертний не може досягнути повноi досконалостi в цiй галузi. Перш нiж звернутися до моральних та iнтелектуальних сторiн справи, якi й е найбiльш складними, дослiднику краще почати з вирiшення простiших завдань. Нехай вiн, поглянувши на першого зустрiчного, навчиться вiдразу ж визначати його минуле та фах.

Спочатку це може видатися дитячiстю, але такi вправи загострюють спостережливiсть i вчать, як правильно дивитися й що саме слiд шукати. За нiгтем людини, за ii рукавами, взуттям i згином штанiв на колiнах, за потовщенням на великому та вказiвному пальцях, за виразом обличчя та вилогами сорочки – за такими дрiбницями неважко вгадати професiю. І можна не сумнiватися, що все це, разом узяте, пiдкаже досвiдченому спостерiгачевi правильнi висновки».

– Яка дика нiсенiтниця! – вигукнув я, кидаючи журнал на стiл. – У життi не читав такоi дурнi.

– Про що це ви? – поцiкавився Шерлок Голмс.

– Та ось про цю статейку, – я вказав на неi чайною ложечкою й узявся за свiй снiданок. – Бачу, ви ii вже читали, якщо вона позначена олiвцем. Не сперечаюся, написано спритно, але мене все це просто злить. Добре йому, цьому неробi, розвалившись у м’якому фотелi в тишi свого кабiнету, складати такi витонченi дивовижi! Втиснути б його у вагон третього класу пiдземки та змусити вгадувати професii пасажирiв! Ставлю тисячу проти одного, що в нього нiчого не вийде!

– І програете, – спокiйно зауважив Голмс.

 – А статтю написав я.

– Ви?!

– Атож. У мене е здiбнiсть i до спостереження, i до аналiзу. Теорiя, яку я тут виклав й яка здаеться вам такою фантастичною, насправдi дуже життева, настiльки життева, що iй я зобов’язаний своiм куснем хлiба.

– Але яким же чином? – вирвалося у мене.

– Розумiете, у мене достатньо рiдкiсна професiя. Мабуть, я единий такий. Я детектив-консультант, якщо тiльки ви уявляете собi, що це таке. У Лондонi е безлiч детективiв, i державних, i приватних. Коли цi хлопцi потрапляють у глухий кут, вони приходять до мене, i менi вдаеться скерувати iх у вiрному напрямку. Вони знайомлять мене з усiма обставинами справи, а я, добре знаючи iсторiю кримiналiстики, майже завжди можу вказати iм, у чому полягае помилка.