Етюд у багряних тонах. Знак чотирьох

 – Я нарештi знайшов реактив, який осiдае лише гемоглобiном i нiчим iншим!

Якби вiн вiдшукав золотi розсипи, i то, мабуть, його обличчя не сяяло б таким захопленням.

– Доктор Ватсон, мiстер Шерлок Голмс, – познайомив нас Стемфорд.

– Вiтаю! – привiтно сказав Голмс, тиснучи менi руку з силою, яку я навiть не мiг у ньому запiдозрити. – Бачу, ви побували в Афганiстанi.

– Як ви здогадалися? – здивувався я.

– Ну, це дрiбницi, – кинув вiн, усмiхнувшись. – От гемоглобiн – зовсiм iнша рiч. Ви, звiсно, розумiете важливiсть мого вiдкриття?

– Як хiмiчна реакцiя – це, певна рiч, цiкаво, – вiдповiв я, – але практично…

– Боже милий, та це ж найважливiше практичне вiдкриття для судовоi медицини за десятки рокiв.

Хiба не розумiете, що це дае можливiсть безпомилково визначати кров’янi плями? Ходiть-но сюди!

У запалi нетерпiння вiн схопив мене за рукав i потягнув до свого столу.

– Вiзьмiмо дещицю свiжоi кровi, – запропонував вiн i вколов довгою голкою свiй палець, витягнувши пiпеткою краплину кровi.

– Тепер розчиню цю краплю в лiтрi води. Дивiться, вода здаеться абсолютно чистою. Спiввiдношення кiлькостi кровi до води не бiльше, нiж один до мiльйона. І все ж, присягаюся, що ми отримаемо характерну реакцiю.

Вiн кинув у склянку кiлька бiлих кристаликiв i накрапав туди якоiсь безбарвноi рiдини. Вмiст миттево забарвився в каламутно-червоний колiр, а на днi з’явився коричневий осад.

– Ха-ха! – вiн заплескав у долонi, радiючи, як малюк, який отримав нову iграшку. – Що про це скажете?

– Це, мабуть, якийсь дуже сильний реактив, – зауважив я.

– Чудовий! Чудовий! Колишнiй метод iз гваяковою смолою[3 - Гваякова смола мiститься в деревинi ядра гваякового дерева (Guaiacum officinale), ii використовували як реактив на гемоглобiн.] дуже громiздкий i ненадiйний, як i дослiдження кров’яних кульок пiд мiкроскопом. Це взагалi марно, якщо кров пролили кiлька годин тому. А цей реактив дiе однаково добре, свiжа кров чи нi. Якби його вiдкрили ранiше, то сотнi людей, котрi зараз розгулюють на волi, давно б уже заплатили за своi злочини.

– Он як! – пробурмотiв я.

– Розкриття злочинiв завжди залежить вiд цього питання. Людину починають пiдозрювати в убивствi, можливо, через кiлька мiсяцiв пiсля того, як його скоiли. Переглядають ii бiлизну й одяг, знаходять бурi плями. Що це: кров, бруд, iржа, фруктовий сiк чи ще щось? Ось питання, яке заганяло в глухий кут багатьох експертiв, а чому? Бо не було надiйного реактиву.