Країна імли

– Чудово! Отже, нам немае про що турбуватися, – засмiявся лорд Джон. – Крiм нас, хтось iще живе на свiтi.

– Ви, здаеться, вважаете достовiрним, Челленджере, – сказав Саммерлi, – що свiт створений винятково з метою породжувати та пiдтримувати людське життя.

– Звiсно, пане, з якою ж iншою метою? – поцiкавився Челленджер, котрого дратувала навiть можливiсть заперечення.

– Інодi я схиляюся до думки, що тiльки жахлива зарозумiлiсть людини вселяе iй переконання, нiби цей безмежний Всесвiт створений лише як арена, якою вона могла би пихато походжати.

– Щодо цього неможливо будувати теорii, але, навiть залишаючи осторонь жахливу зарозумiлiсть, яку ви ставите нам у докiр, можемо зi спокiйною совiстю заявити, що ми найрозвиненiшi iстоти в усiй природi.

– Найрозвиненiшi iз знайомих нам iстот.

– Це само собою маеться на увазi, вельмишановний.

– Подумайте про всi тi мiльйони, а може навiть i мiльярди рокiв, коли незаселенi землi оберталися в свiтовому просторi або якщо навiть i не зовсiм незаселенi, то все ж без найменших слiдiв людського роду i без думки про нього.

Помiркуйте про всi цi незлiченнi епохи, що заливаються дощами, випалюються сонцем, обвiянi грозами. За геологiчним лiточисленням, людство з’явилося на свiт, так би мовити, лише вчора. Як же можна в такому випадку вважати доведеним, що всi цi гiгантськi приготування мали на увазi лише його користь?

– А тодi чию ж? Чию саме?

Саммерлi стенув плечима.

– Що можна на це вiдповiсти? Це за межами нашого розумiння. Але людина, можливо, е всього лише побiчним продуктом, що випадково виник у цьому процесi.

Становище цiлком таке ж, якби пiна на поверхнi океану уявила собi, нiби океан мае служити лише ii творенню та збереженню, або якби миша в соборi вважала, що будiвля споруджена лише як житло для неi.

Досi я передавав дослiвно цю суперечку, але тепер вона перейшла в гучну сварку з багатоскладовими науковими термiнами, якими бомбардували один одного опоненти. Певна рiч, дуже приемно бути присутнiм при обговореннi найбiльших питань двома настiльки видатними мислителями; але при постiйних розбiжностях у iхнiх поглядах такi простi люди, як лорд Джон i я, не можуть узяти з такоi суперечки нiчого корисного для себе.

Кожен спростовуе сказане iншим, i врештi-решт ми перестаемо тямити будь-що. Але ось дебати скiнчилися, Саммерлi зiщулився в крiслi, а Челленджер усе ще манiпулюе своiм мiкроскопом, який не переставав випускати низький, глухий, нерозбiрливий гул, як море перед штормом.