«Ґлорія Cкотт»

Аж тодi вiн схаменувся. Я оголосив йому, що ми згоднi викупити камiнцi по тисячi фунтiв за кожен. Тодi вiн уперше виявив ознаки смутку.

– Чорт забирай! Я вже вiддав всi три каменi за шiстсот фунтiв! – вигукнув вiн.

Пообiцявши серу Джорджу, що проти нього не порушать судове розслiдування, я дiзнався адресу скупника, поiхав туди й пiсля довгого торгу викупив у нього камiнцi по тисячi фунтiв кожен. Потiм я вирушив до вашого сина, пояснив йому, що все гаразд, i до другоi години ночi дiстався додому пiсля важкого робочого дня.

– Завдяки вам в Англii не вибухнув величезний скандал, – заявив банкiр, пiдiймаючись iз крiсла. – Сер, менi бракуе слiв, аби висловити свою вдячнiсть. Але ви переконаетеся, що я не забуду того, що ви зробили для мене. Ваше мистецтво перевершуе будь-яку фантазiю. А зараз я поспiшу до мого любого хлопчика й проситиму в нього вибачення за те, що так iз ним повiвся. Що ж стосуеться бiдолахи Мерi, то ii вчинок глибоко вразив мене. Боюся, що навiть ви з вашим багатим досвiдом не зможете знайти ii.

– Можна з упевненiстю сказати, – заперечив Голмс, – що вона зараз там, де й сер Джордж Бернвелл. Не сумнiваюся також i в тому, що, яким би не був вчинок вашоi племiнницi, ii дуже скоро покарають.

Блакитний карбункул

На третiй день Рiздва я зайшов до свого приятеля Шерлока Голмса, щоб привiтати його зi святом. Вiн лежав на канапi в червоному халатi. Праворуч вiд нього розмiстилися кiлька люльок, набитих тютюном, а лiворуч – купа зiм’ятих ранкових газет, якi вiн, мабуть, тiльки-но переглядав.

Поруч iз диваном стояло крiсло, на його спинцi висiв дуже засмальцьований, жалюгiдний повстяний капелюх, продiрявлений у кiлькох мiсцях. Голмс, мабуть, дуже уважно вивчав цей головний убiр, оскiльки на сидiннi крiсла лежали пiнцет i лупа.

– Ви зайнятi, – зауважив я. – Боюся, що я вам заважаю.

– Анiтрохи, – вiдповiв детектив. – Я радий, що в мене е товариш, iз котрим можна поговорити про результати моiх дослiджень.

Рiч, як бачите, доволi пересiчна. – Вiн вказав великим пальцем у бiк старого капелюха. – Але з нею пов’язанi деякi цiкавi подii, не позбавленi навiть певноi повчальностi.

Я сiв у крiсло й узявся грiти руки бiля камiна, де потрiскував вогонь. Був сильний мороз, вiкна вкрилися щiльними крижаними вiзерунками.

– Хоча цей капелюх здаеться дуже непоказним, вiн, мабуть, пов’язаний iз якоюсь кривавою iсторiею, – припустив я.