Повернення Шерлока Голмса

Куля пробила чоловiковi серце i застрягла в тiлi. Нещасний помер миттево i безболiсно. Нi на його халатi, нi на його руках не вдалося виявити жодних слiдiв пороху. Сiльський лiкар стверджував, що у панi Кьюбiтт були плями пороху на обличчi, але не на руках.

– Вiдсутнiсть плям на руках нiчого не доводить, але iхня присутнiсть доводить усе, – пояснив Голмс. – Якщо тiльки порох, бува, не висиплеться з неохайно наладованого набою, ви не забрудните рук, скiльки б не стрiляли… Тепер можна забрати й тiло пана Кьюбiтта.

Вам, лiкарю, ймовiрно, не вдалося знайти кулю, яка поранила ледi?

– Для цього довелося б зробити серйозну операцiю. Але в револьверi залишилося ще чотири заряди. Пострiлiв було два, ран – також двi, отже, встановити долю кожноi кулi неважко.

– Це так тiльки здаеться, – зауважив Голмс. – Будьте люб’язнi, встановiть долю он тiеi кулi, яка пробила край вiконноi рами.

Вiн раптом обернувся i своiм довгим, тонким пальцем вказав на отвiр у нижнiй перекладинi вiконноi рами.

– Трясця! – вигукнув iнспектор.

 – Як вам вдалося це знайти?

– Знайшов, бо шукав.

– Дивно! – сказав сiльський лiкар. – Маете рацiю, сер: отже, був i третiй пострiл, вiдтак був i хтось третiй. Але хто ж вiн такий i куди подiвся?

– На це запитання i спробуемо зараз вiдповiсти, – сказав Шерлок Голмс. – Якщо пригадуете, iнспекторе Мартiн, коли служницi заявили, що, вибiгши з своiх кiмнат, вiдразу ж вiдчули запах пороху, я вам сказав, що на це потрiбно звернути увагу.

– Пригадую, сер. Але, зiзнаюся, що не цiлком вловив вашу думку.

– Це й е доказом того, що i дверi, i вiкно були розчахнутi навстiж. В iншому випадку запах пороху не поширився б iз такою швидкiстю по всьому будинку. Тiльки протяг мiг занести запах аж так далеко. У цiй кiмнатi були вiдчиненi i дверi, i вiкно, але на дуже короткий час.

– Чому ж на короткий час?

– Тому що, погляньте самi, ця свiчка не оплила стеарином.

– Так-так! – видихнув iнспектор.

– Переконавшись, що вiкно пiд час трагедii було вiдчинене, я дiйшов висновку, що в цiй трагедii був третiй учасник, котрий стовбичив зовнi та вистрелив у вiкно.

Натомiсть пострiл, спрямований у цього третього, мiг потрапити у вiконну раму. Я поглянув i справдi знайшов там слiд вiд кулi.

– Але яким чином вiкно виявилося зачиненим?

– Його, безумовно, зачинила жiнка i зробила це iнстинктивно… Але що ж це? Га!

На столi кабiнету лежала жiноча торбинка – святковий клатч iз крокодилячоi шкiри, оздоблений срiблом.