Повернення Шерлока Голмса

Тiльки хлопчисько, який працював на стайнi, раптом згадав, що за кiлька миль звiдси, неподалiк вiд Іст-Рестону, живе селянин, прiзвище котрого Елридж.

– Його ферма лежить осторонь вiд iнших?

– Далеко вiд iнших, сер.

– І ймовiрно, там ще не чули про те, що сталося тут сьогоднi вночi?

– Либонь, не чули, сер.

Голмс задумався, i раптом лукава посмiшка з’явилася на його обличчi.

– Сiдлай коня, мiй хлопчику! – звелiв вiн. – Хочу попросити тебе завезти записку на ферму Елриджа.

Сищик витягнув iз кишенi кiлька папiрцiв iз чоловiчками в танцi.

Сiвши за стiл у кабiнетi, вiн розклав iх перед собою та занурився у роботу. Нарештi вручив хлопчику записку та наказав передати ii безпосередньо тому, кому вона адресована, i при цьому в жодному разi не вiдповiдати на якiсь запитання. Адресу на записцi менi вдалося розгледiти – вона була написана нерiвним, неправильним почерком, анiтрохи не схожим на звичний чiткий почерк Голмса. Записка було адресована пану Абу Слейну, ферма Елриджа, Іст-Рестон у Норфолку.

– Менi здаеться, iнспекторе, – зауважив Голмс, – що вам доведеться викликати телеграфом конвой, бо якщо моi гiпотези слушнi, вам доведеться доправити до в’язницi графства надзвичайно небезпечного злочинця. Хлопчик, якого я посилаю iз запискою, може заодно вiдправити i вашу телеграму. Ми повернемося до мiста пообiднiм потягом, Ватсоне, оскiльки сьогоднi ввечерi менi ще треба буде закiнчити один цiкавий хiмiчний аналiз. А справа, яка привела нас сюди, швидко наближаеться до розв’язки.

Коли хлопчик iз запискою поскакав, Шерлок Голмс закликав слуг. Вiн наказав кожного чоловiка, хто з’явиться в оселi та забажае бачити панi Гiлтон Кьюбiтт, негайно вести до вiтальнi, не повiдомляючи йому про те, що тут сталося. Вiн наполегливо зажадав якнайточнiшого виконання цього наказу. Потiм вирушив до вiтальнi та додав, що все тепер дiятиметься без нашоi участi, а нам залишаеться лише сидiти i чекати, що за дичина втрапить у нашi сiтi.

Лiкар подався до своiх пацiентiв. З Голмсом залишилися лише iнспектор i я.

– Я допоможу вам згаяти цю годину цiкаво та корисно, – запропонував сищик-аматор, пiдсунув свое крiсло до столу та розклав перед собою безлiч рiзних папiрцiв iз зображенням чоловiчкiв у танцi. – Перед вами, друже Ватсон, менi необхiдно загладити свою провину: я надто довго дратував вашу цiкавiсть. Для вас же, iнспекторе, вся ця справа стане чудовим професiйним уроком.