Пригоди Шерлока Голмса

Наполягаю лише на одному: що б не трапилося, не втручайтеся. Зрозумiли?

– Я маю бути нейтральним?

– Саме так. І не робити нiчого. Ймовiрно, станеться невеличка прикрiсть. Не втручайтеся. Закiнчиться тим, що мене вiднесуть в оселю. Через чотири чи п’ять хвилин вiдчинять вiкно вiтальнi. Вам треба стати ближче до цього вiдчиненого вiкна.

– Гаразд.

– Маете спостерiгати за мною, бо я на вас покладаюся.

– Домовилися.

– І коли я пiдiйму руку, ось так, киньте в кiмнату те, що я вам для цього дам, i водночас кричiть: «Пожежа!» Ви все зрозумiли?

– Аякже.

– Тут немае нiчого небезпечного, – сказав детектив, виймаючи з кишенi згорток у формi сигари. – Це звичайна димова шашка, обладнана з обох кiнцiв капсулем, щоб спалахнути сама собою. Уся ваша робота зводиться до цього. Коли будете кричати «Пожежа!», ваш крик пiдхопить купа людей, пiсля чого зможете дiйти до кiнця вулицi, а я наздожену вас за десять хвилин. Сподiваюся, усе просто?

– Я маю займати нейтральну позицiю, пiдiйти ближче до вiкна, спостерiгати за вами й за вашим сигналом кинути у вiкно цей предмет, потiм здiйняти гвалт про пожежу й очiкувати вас на розi вулицi.

– Дуже добре.

– Можете на мене розраховувати.

– Ну, i чудово. Мабуть, менi час уже братися готувати нову роль, яку доведеться сьогоднi зiграти.

Вiн зник у спальнi й через кiлька хвилин з’явився у виглядi люб’язного, простакуватого священика. Його крислатий чорний капелюх, мiшкуватi штани, бiлий комiрець, приваблива усмiшка та загальний вираз доброзичливоi цiкавостi були бездоганнi.

Рiч не лише в тiм, що Голмс переодягнув костюм. Вираз його обличчя, манери, сама душа, здавалося, змiнювалися при кожнiй новiй ролi, яку йому доводилося грати. Сцена втратила в його особi генiального актора, а наука – тонкого мислителя, коли вiн став фахiвцем iз розслiдування злочинiв.

Ми вийшли з дому чверть на сьому, i до призначеного часу залишалося десять хвилин, коли опинилися на Серпантайн-авеню.

Уже сутенiло, на вулицi тiльки-но засвiтилися лiхтарi, i ми прогулювалися повз Брайонi-лодж, чекаючи повернення його мешканцiв. Будинок був якраз такий, яким я собi його й уявляв за коротким описом Шерлока Голмса, але мiсцевiсть виявилася далеко не такою безлюдною, як очiкував. Навпаки: ця маленька, тиха вулиця на околицi мiста буквально кишiла народом.