Пригоди Шерлока Голмса

– Там не було нiчого, крiм пари дерев’яних крiсел i простого соснового столу, за яким сидiв маленький чоловiчок, ще рудiший за мене. Вiн перекидався кiлькома словами з кожним iз кандидатiв, коли вони пiдходили до столу, i в кожному знаходив якийсь недолiк. Мабуть, зайняти цю вакансiю було не так уже й легко. Проте, коли ми за чергою пiдiйшли до столу, маленький чоловiчок зустрiв мене набагато привiтнiше, нiж iнших кандидатiв, i, як тiльки ми увiйшли, замкнув дверi, щоб поговорити з нами без стороннiх.

«Це мiстер Джабез Вiлсон, – вказав мiй помiчник. – Вiн хотiв би зайняти вакансiю в спiлцi».

«І вiн цiлком гiдний того, щоб ii зайняти, – втiшився чоловiчок. – Давно менi не траплялося бачити таку бездоганну чуприну!»

Вiн вiдступив на крок, схилив голову набiк i дивився на мое волосся так довго, що я аж знiяковiв. Потiм раптом кинувся вперед, схопив мою руку й почав мене гаряче вiтати.

«Було б несправедливо з мого боку зволiкати, – видихнув вiн. – Однак, сподiваюся, ви пробачите менi, якщо я вдамся до певних запобiжних заходiв».

Вiн вчепився в мое волосся обома руками й смикнув так, що я аж завив вiд болю.

«У вас на очах сльози, – сказав незнайомець i вiдпустив мене. – Отже, все гаразд. Вибачте, але нам доводиться бути обережними, бо нас двiчi дурили за допомогою перук i один раз – за допомогою фарби. Я мiг би розповiсти вам про такi нечеснi витiвки, що ви би втратили довiру до людства».

Вiн пiдiйшов до вiкна й щодуху гукнув, що вакансiя вже зайнята.

Стогiн розчарування долинув знизу, юрба розповзлася в рiзнi боки, i незабаром в усiй цiй мiсцинi не залишилося жодного рудого, крiм мене та того, хто мене наймав.

«Мое iм’я мiстер Дункан Росс, – назвався вiн, – я також отримую пенсiю з того фонду, який залишив нам наш щирий добродiй. Ви одруженi, мiстере Вiлсон? Маете сiм’ю?»

Я вiдповiв, що бездiтний удiвець. На його обличчi з’явився вираз скорботи.

«Боже милий! – похмуро зронив вiн. – Та це ж дуже серйозна завада! Як прикро, що ви неодруженi! Фонд був створений для збiльшення популяцii рудих, а не лише для пiдтримки iхнього життя.

Яке нещастя, що ви виявилися нежонатим!»

При цих словах мое обличчя витягнулося, мiстере Голмс, бо я почав остерiгатися, що мене не вiзьмуть. Але господар помiркував i заявив, що все обiйдеться:

«Заради когось iншого ми не стали б порушувати правила, але людинi з таким волоссям можна пiти назустрiч.