Пригоди Шерлока Голмса

– Лист його не застав?

– Атож, сер, вiн якраз перед тим поiхав до Англii.

– Яка невдача! Отже, весiлля призначили на п’ятницю? Церемонiя мала вiдбутися в церквi?

– Авжеж, але дуже скромно. Ми мали вiнчатися в церквi Святого Спасителя бiля Кiнгс-Кросс, а потiм поснiдати в готелi «Сент-Пенкрес». Госмер приiхав за нами екiпажем, але оскiльки нас було трое, то посадив нас iз мамою, а сам узяв кеб, що саме опинився на вулицi. Ми доiхали до церкви першими й узялися чекати. Потiм пiд’iхав кеб, але звiдти нiхто не вийшов.

Тодi кучер злiз iз козел та зазирнув досередини, але там нiкого не було! Вiн не мiг зрозумiти, куди подiвся пасажир, адже на власнi очi бачив, як той сiдав у кеб. Це сталося в п’ятницю, мiстере Голмс, i з того часу й гадки не маю, що з ним сталося.

– Менi здаеться, вiн вчинив iз вами дуже безсоромно, – зауважив Шерлок Голмс.

– О нi, сер! Вiн добрий i хороший, вiн не мiг мене покинути. Весь ранок повторював, що я маю бути йому вiрною, що б не трапилося. Навiть якщо станеться щось непередбачене, я завжди мушу пам’ятати, що дала йому слово честi й що рано чи пiзно вiн повернеться, тож я буду змушена дотримати обiцянки.

Якось дивно було чути це перед самим весiллям, але те, що сталося потiм, надае сенсу його словам.

– Безумовно. Отже, ви вважаете, що з ним сталося якесь нещастя?

– Авжеж, сер, i гадаю, що вiн передбачив якусь небезпеку, iнакше не казав би таких дивних речей. І менi здаеться, що його страхи справдилися.

– Але ви не знаете, що б це могло бути?

– Нi.

– Ще одне запитання. Як поставилася до цього ваша матiнка?

– Вона дуже розгнiвалася, сказала, щоб я навiть не згадувала про цю iсторiю.

– А ваш батько? Ви розповiли йому, що сталося?

– Аякже. Вiн вважае, що сталося якесь нещастя, але Госмер усе ж повернеться. Який сенс везти мене до церкви та ховатися, дивувався вiн. Якби наречений позичив у мене грошi або одружився й перевiв на свое iм’я моi статки, тодi можна було б пояснити його поведiнку, але Госмер дуже педантичний щодо грошей i жодного разу не взяв у мене навiть шилiнга.

Що ж могло статися? Чому вiн не пише? Я з розуму сходжу, вночi не можу заснути.

Юнка витягла з муфти хустинку та гiрко заридала.

– Я займуся вашою справою, – повiдомив Голмс i пiдвiвся, – не сумнiваюся, що ми залагодимо проблему. Не думайте нi про що, не хвилюйтеся, а головне, спробуйте забути про Госмера Енджела, наче його й не було.

– Отже, я нiколи бiльше його не побачу?

– Боюся, що так.