Скандал у Богемії

Мiстер Додд, мабуть, не знав, з чого почати розповiдь. Я не допомагав йому, адже виграний час давав менi нагоду постежити. Помовчавши, я вирiшив вразити його певними висновками про його персону. Як я переконався, це дуже корисно, бо неодмiнно викликае щирiсть i довiру клiентiв.

– Ви, здаеться, нещодавно прибули з Пiвденноi Африки? – спитав я.

– Атож, сер, – вiдповiв вiн здивовано.

– Імовiрно, служили в кавалерii?

– Саме так.

– У Добровольчому корпусi?

– І це правда. Мiстере Голмс, ви чарiвник! – розгублено мовив мiй вiдвiдувач.

Я всмiхнувся.

– Усе дуже просто. Хiба не ясно, що чоловiк iз мужньою поставою, вiйськовою виправкою та засмагою, явно не лондонського походження, щойно приiхав з театру вiйськових дiй, тобто з Пiвденноi Африки. Крiм цього, ви носите бороду, отже, не кадровий вiйськовий. Ваша постава видае кавалериста. Що ж до Добровольчого корпусу, то з вашоi вiзитноi картки видно, що ви бiржовий маклер iз Трогмортон-стрит. До якого ж iще полку ви могли вступити?

– Це дивно, як ви бачите все до дрiбниць, мiстере Голмс! – вигукнув Додд.

– Я бачу не бiльше, нiж ви, але вмiю аналiзувати те, що бачу, – вiдповiв я, – однак навряд чи ви навiдали мене лише для того, щоб переконатися в моiй спостережливостi. Що сталося в Старому Таксберзькому парку?

– О, мiстере Голмс! – вигукнув Додд.

– Мiй любий сер, немае нiчого надприродного в тому, що я сказав. На конвертi вашого листа стояв саме такий штемпель. Ви писали, що просите термiново прийняти вас, отже, сталося щось дуже важливе.

– Маете рацiю. Але з того часу подii набули ще гiршого спрямування. Полковник Емсворд просто вигнав мене…

– Тобто вигнав?

– Та так. Менi довелося забиратися геть. Це ще той iндивiд, той полковник Емсворд! Я б i секунди не провiв у його товариствi, якби не Годфрi.

Я неквапливо запалив люльку й вiдкинувся на спинку крiсла.

– Може, ви все ж поясните менi, в чому рiч, мiстере Додд?

Мiй вiдвiдувач хитро примружився.

– А я вже було вирiшив, що ви про мене знаете все, – всмiхнувся вiн.

– А якщо серйозно, то викладу всi факти, а ви, сподiваюся, поясните менi, що вони можуть означати. Минулоi ночi я не мiг заснути й на мить – намагався все збагнути. Але чим бiльше мiркую, тим неймовiрнiшим менi здаеться все, що сталося.

Отже, я потрапив до вiйська в сiчнi 1901-го, приблизно два роки тому. У нашому ескадронi служив молодий

Годфрi Емсворд. Вiн пiшов на вiйну добровiльно – у його жилах текла войовнича кров.