Собака Баскервілів

Ось вам сцена, на якiй сталася ця трагедiя i, можливо, розiграеться ще раз на наших очах.

– Так, мiсця дикi.

– Сцена обставлена, краще не вигадаеш. Якщо чортяка справдi захотiв втрутитися в людськi справи…

– Отже, ви також схильнi бачити в усьому цьому щось надприродне?

– А хiба слуги диявола не можуть бути одягненi в плоть i кров? Для початку нам доведеться вирiшити два питання. Перше: чи було тут скоено злочин? Друге: в чому полягае цей злочин i як вiн був скоений? Певна рiч, якщо доктор Мортiмер мае слушнiсть у своiх здогадах i ми маемо тут справу iз силами, якi перебувають над законами природи, то нам доведеться скласти зброю.

Але перш нiж заспокоюватися на цьому, треба перевiрити до кiнця всi iншi гiпотези. Нумо зачинимо вiкно, якщо ви не заперечуете. Як це не дивно, але, менi здаеться, що концентрацiя тютюнового диму сприяе концентрацii думки. Я ще не дiйшов до того, щоб ховатися в скриню пiд час своiх роздумiв, але логiчний висновок iз моеi теорii саме такий. Ну як, ви вже встигли помiркувати над цiею справою?

– Вона не виходила у мене з голови весь день.

– І до чого ж ви дiйшли?

– Заплутана iсторiя.

– Так, iсторiя вельми своерiдна. Особливо в певних деталях. Наприклад, як змiнився характер слiдiв. Як ви це пояснюете?

– Мортiмер казав, нiбито сер Чарльз пройшов ту частину алеi навшпиньки.

– Вiн тiльки повторив слова якогось iдiота, сказанi пiд час слiдства. Навiщо ж людинi ходити алеею навшпиньки?

– Тодi в чому ж тут рiч?

– Вiн бiг, Ватсоне.

Рятувався, втiкав щодуху. Так бiг, що серце у нього не витримало i вiн на ходу впав мертвим.

– Рятувався? Але вiд кого?

– У тому й заковика. Судячи з деяких даних, Чарльз Баскервiль втратив голову вiд страху, перш нiж кинутися навтьоки.

– Чому ви так гадаете?

– Те, що його так налякало, рухалося до нього з болiт. Якщо не помиляюся, а мабуть, все було так, як я припускаю, то тiкати не додому, а вiд оселi мiг тiльки знавiснiлий чоловiк.

Циган засвiдчив на слiдствi, що сер Чарльз волав про допомогу, але втiкав вiн у тому напрямку, де найменше можна було на неi сподiватися. Потiм ще одна загадка: кого вiн чекав того вечора i чому побачення мало вiдбутися в тисовiй алеi, а не в будинку?

– Гадаете, що вiн на когось чекав?

– Самi погляньте: хворий лiтнiй чоловiк вирушае ввечерi на прогулянку – нiчого дивного в цьому немае. Але ж того дня було вогко та холодно.