Собака Баскервілів

Всi iншi слова досить простi, iх можна зустрiти в будь-якому текстi, а цi трапляються порiвняно рiдко.

– Дуже вичерпне пояснення. А що ще вам вдалося тут вичитати, пане Голмс?

– Дещо вдалося, хоча автор докладав усiх зусиль до того, щоб знищити всi докази. Як ви самi можете переконатися, адреса написана великими друкованими лiтерами. Але така газета, як «Таймс», рiдко потрапляе в руки простих людей. Отже, звiдси можна зробити висновок, що лист склала освiчена людина, котра намагалася видати себе за неосвiчену i навмисне змiнила почерк, мабуть, побоюючись, аби ви не розпiзнали автора, якщо не зараз, то пiзнiше.

Крiм цього, звернiть увагу, що слова наклеенi нерiвно, деякi з них виступають над рядком. Наприклад, слово «життя» сидить зовсiм не на мiсцi. Це вказуе на недбалiсть автора листа, а може, i на хвилювання чи поспiх. Я схильний вважати, що у всьому винне саме хвилювання та поспiх, бо навряд чи ця людина проявила б недбалiсть у такiй, мабуть, серйознiй справi. Якщо хтось справдi квапився, то цiкаво знати чому. Адже лист, опущений вчора, все одно мав би застати сера Генрi в готелi. Може, його автор боявся якоiсь завади. Але з чийого боку?

– Ми, так виглядае, подалися в царину припущень, – зауважив доктор Мортiмер.

– Скажiть краще – в царину, де зважуються всi можливостi, з тим, щоб вибрати з них найiмовiрнiшу. Таке наукове використання сили уяви, яка завжди працюе у фахiвцiв на твердiй матерiальнiй основi. Ви, природно, назвете це чистим здогадом, але я майже впевнений, що адресу писали в якомусь готелi.

– Чому ви так вирiшили?

– Огляньте конверт уважнiше, i ви побачите, що автору не пощастило з письмовим приладдям. Перо двiчi запнулося на одному словi, i його довелося тричi вмочити в чорнильницю, щоб написати таку коротку адресу. Отже, чорнила було мало, на самому денцi. Власне перо i каламар рiдко доводять до такого стану, а щоб i те, i iнше вiдмовлялося служити – це вже виняткова ситуацiя. Але, як ви знаете, в деяких готелях iз письмовим причандаллям i чорнильницями зовсiм кепсько.

Тому я, майже не вагаючись, скажу, що якщо б нам вдалося обстежити всi кошики для паперiв у всiх готелях поблизу Черiнг-кросу та виявити там залишки порiзаноi передовицi «Таймс», ми вiдразу знайшли б автора цього дивного послання… Стiйте! Стiйте! Що це?

Вiн став уважно вдивлятися в сторiнку, на якiй були наклеенi слова, тримаючи ii на вiдстанi одного-двох дюймiв вiд очей.

– Ну, що?

– Нi, нiчого, – сказав Голмс i поклав лист на стiл.