Спогади про Шерлока Голмса

Спогади про Шерлока Голмса

Артур Конан Ігнатiус Дойл

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Ця збiрка мiстить 11 оповiдань про неперевершеного сищика Шерлока Голмса. Як i ранiше, володар гострого розуму i незвичайноi спостережливостi блискуче вирiшуе складнi головоломки, розкриваючи вбивство за краечком записки («Пригода з рейгетськими сквайрами»), розплутуючи справу, в якiй на карту поставлено дипломатичнi iнтереси краiни («Морська угода»), розслiдуючи загадки, пов'язанi з розплатою за грiхи минулого («Пригода з горбанем», «Постiйний пацiент»).

Але сутичка Голмса з професором Морiартi на Рейхенбахському водоспадi («Остаточне вирiшення проблеми») стае для нього фатальною.

Артур Конан Дойл

Спогади про Шерлока Голмса

Серiя «Зарубiжнi авторськi зiбрання» заснована у 2015 роцi

Переклад з англiйськоi Євгена Тарнавського

Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова

© Є. В. Тарнавський, переклад украiнською, 2018

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015

Звiздочолий

– Боюся, Ватсоне, що менi доведеться поiхати, – сказав якось за снiданком Голмс.

– Поiхати? Куди саме?

– У Дартмур, у Кiнгс-Пайленд.

Я не здивувався. Мене значно бiльше дивувало, що Голмс досi не бере участi в розслiдуваннi цiеi незвичайноi справи, про яку гомонiла вся Англiя. Увесь учорашнiй день мiй приятель тинявся з кутка в куток кiмнатою, насупивши брови та низько опустивши голову, раз у раз набивав люльку наймiцнiшим чорним тютюном, залишаючись цiлком глухим до всiх моiх запитань i застережень.

Свiжi номери газет, що надсилае наш поштовий агент, Голмс переглядав неуважно та закидав у куток. І все ж, незважаючи на його мовчанку, я знав, що його займае. Зараз у центрi уваги публiки було лише одне, що могло б дати достатньо поживи його аналiтичному розуму – таемниче зникнення фаворита, який мав брати участь у перегонах на кубок Вессекса, й убивство його тренера. І коли Голмс раптом оголосив менi про свiй намiр поiхати в Кiнгс-Пайленд, тобто туди, де власне й сталася трагедiя, я анiтрохи не здивувався, бо чекав цього.

– Я був би щасливий поiхати з вами, якщо, звiсно, не буду тягарем, – сказав я.

– Мiй любий Ватсон, ви менi прислужитеся, якщо поiдете. І я впевнений, що ви недарма витратите час, бо цей випадок, якщо брати до уваги те, що вже знаемо, обiцяе бути надзвичайно цiкавим. Їдьмо зараз у Падингтон, ще встигнемо на найближчий потяг. Дорогою розповiм вам подробицi.