Його прощальний уклін

 – Природно, з ордером на руках я мiг би просто вимагати, щоб менi показали корiнцi, але до цього ще далеко. Гадаю, що вони навряд чи запам’ятали його обличчя в цiй постiйнiй метушнi. Тому ризикнемо!

– Пробачте за турботу, – звернувся вiн через вiконце до молодоi дiвчини, пустивши в хiд усю свою чарiвнiсть. – Учора я вiдправив телеграму, але боюся, що зробив у нiй велику помилку. Чомусь затримуеться вiдповiдь – чи не забув я пiдписатися? Ви могли б це перевiрити?

Дiвчина взяла пачку корiнцiв.

– О котрiй годинi ви вiдправили телеграму? – поцiкавилася вона.

– Одразу пiсля шостоi…

– Кому?

Голмс притиснув палець до губiв i озирнувся на мене.

– Вона закiнчуеться фразою: «заради всього святого», – прошепотiв вiн. – Будь ласка, я дуже хвилююся…

Дiвчина виокремила одну з телеграм.

– Ось вона. Прiзвища справдi немае, – сказала вона, розгладжуючи ii на столику.

– Я так i знав, – сказав Голмс. – Боже, який я iдiот! До побачення, мiс, дуже вдячний вам. У мене немов гора з плiч звалилася…

Коли ми вийшли на вулицю, вiн засмiявся, вдоволено потираючи руки.

– Ну? – спитав я.

– Усе добре, мiй любий Ватсоне! У мене в запасi було сiм рiзних способiв, як пiдiбратися до телеграми. Але найменше я очiкував, що пощастить уже з першого разу.

– Про що ж ви дiзналися?

– Дiзнався про вiдправний пункт наших пошукiв. Вокзал Кiнгс-Крос, – сказав вiн вiзниковi, котрий пiд’iхав до нас кебом.

– Отже, ми iдемо з Лондона?

– Атож, до Кембриджа. Все свiдчить про те, що шукати слiд там.

– Скажiть, будь ласка, Голмсе, – почав я, коли кеб гуркотiв по Грейс-Інн-роуд, – ви вже здогадуетеся, чому зник Годфрi Стонтон? Менi здаеться, що в жоднiй вашiй справi мотиви не були настiльки туманними. Ви навряд чи вiрите, що його викрали, зазiхаючи на грошi його багатого дядечка.

– Зiзнаюся, любий Ватсоне, що менi це справдi здаеться малоймовiрним. Я висунув таку версiю, щоб трохи розворушити цього надзвичайно неприемного стариганя.

– І вам це якнайкраще вдалося.

– У мене е кiлька iдей. По-перше, юнак зникае напередоднi важливого матчу. Факт важливий, якщо врахувати, що вiн – найкращий гравець команди. Це може бути простим збiгом або й нi. Аматорський спорт – видовище, на якому не заведено укладати парi. І все ж iх укладають. Отже, е люди, котрим вигiдно вивести Стонтона з гри. Адже трапляеться, що перед перегонами зникае найкращий кiнь. Це перша версiя.