Його прощальний уклін

Коли наступного дня повстанцi взяли приступом палац, вiн виявився порожнiм. Диктатор, двое його дiтей, секретар i всi цiнностi зникли. З того дня вiн щез невiдомо куди, i чутки про те, що його десь бачили, часто служили темою для плiток у пресi.

– Атож, сер, дон Мурiльйо, Тигр iз Сан-Педро, – повторив iнспектор. – Якщо ви розгорнете будь-який довiдник, мiстере Голмс, то виявите, що барви прапора Сан-Педро – зелений i бiлий, тi ж, що й у записцi. Вiн тепер називае себе Гендерсоном, але я простежив весь його маршрут, починаючи з Барселони, куди його судно причалило 1886 року, а далi до Мадрида, Рима, Парижа, перш нiж вiн потрапив сюди.

Месники весь час йшли за ним по п’ятах, але лише зараз спробували до нього дiстатися.

– Вони виявили його торiк, – озвалася мiс Барнет, котра вже сiла й з готовнiстю вступила в бесiду. – Один замах на його життя вже був, але потвору оберiгав якийсь злий фатум. Ось i цього разу те саме – загинув шляхетний лицар Гарсiя, а чудовисько залишилося цiлим i неушкодженим. Але прийде новий месник, а за ним – ще й ще, поки колись правосуддя не здiйсниться.

Це так само неминуче, як i те, що завтра зiйде сонце.

Долонi тонких рук жiнки стиснулися в кулачки, виснажене обличчя побiлiло вiд ненавистi.

– Але яким чином ви, мiс Барнет, виявилися причетною до цiеi iсторii? – поцiкавився Голмс. – Як може англiйська ледi брати участь у такiй кривавiй справi?

– Я беру участь у нiй, бо iнакше нiщо в свiтi не допомогло б здiйснитися правосуддю. Яке дiло англiйському закону до рiчок кровi, пролитих кiлька рокiв тому в Сан-Педро, або до цiлого корабля скарбiв, награбованих цим чоловiком? Для вас це те саме, що злочин, скоений на iншiй планетi.

Але ми пам’ятаемо все. Ми осягали iстину в жалi та муках. Для нас жоден чорт у пеклi не може бути гiршим за Хуана Мурiльйо, i не буде нам спокою на Землi, поки його жертви волають до неба про помсту.

– Не сумнiваюся, що вiн такий, яким ви його описуете, – сказав Голмс. – Я чув, що це був справжнiй звiр. Але що вiн зробив особисто вам?

– Я вам розповiм.

Цей негiдник узяв собi за звичку вбивати пiд будь-яким приводом кожного, хто згодом мiг стати для нього небезпечним суперником. Мiй чоловiк (авжеж, джентльмени, мое справжне iм’я – синьйора Дуранда) був послом Сан-Педро в Лондонi. Там ми з ним познайомилися й одружилися. Не було на свiтi шляхетнiшоi людини. На жаль, Мурiльйо дiзнався, що це непересiчна особистiсть, пiд якимось приводом вiдкликав його на батькiвщину, а там звелiв розстрiляти.