Його прощальний уклін

Інспектор Бейнс зi звичною для нього передбачливiстю применшив у розмовi зi мною значення цього iнциденту, але насправдi ж вiн розумiв його важливiсть i влаштував кухаревi пастку, в яку той i потрапив. Щось iще, Ватсоне?

– Роздерта птаха, вiдро з кров’ю, обвугленi кiстки, i взагалi загадка цiеi дивноi кухнi.

Голмс усмiхнувся й погортав записник.

– Я провiв цiлий ранок у Британському музеi, вивчаючи лiтературу з цього питання. Ось уривок iз книги Еккермана «Шаманство та негритянськi релiгii»: «Справжнiй iдолопоклонник не робить нiчого серйозного без жертвоприношення, покликаного умилостивити його огидних богiв.

У найвiдповiдальнiших випадках цей ритуал набувае форми людського жертвоприношення, що супроводжуеться людожерством. Найчастiше в жертву приносять бiлого пiвня, якого розривають на шматки, або чорного цапа, якому перерiзають горлянку, а тiло потiм спалюють».

– Як бачите, наш приятель кухар – справжнiсiнький ортодокс у питаннях ритуалу. Це i е гротеск, Ватсоне, – зауважив Голмс, неквапливо закриваючи свiй нотатник, – проте, як я вже мав нагоду зауважити, вiд гротескного до жахливого – лише крок.

Пригода з Картонним пуделком

Вибираючи кiлька типових справ, що iлюструють чудовi переваги розуму мого приятеля Шерлока Голмса, я намагався, наскiльки це можливо, знайти серед них найменш сенсацiйнi, але водночас такi, що вiдкривали б найширше поле для його талантiв. Однак, на жаль, практично неможливо вiдокремити сенсацiйне вiд кримiнального, i лiтописець опиняеться перед дилемою: мае або пожертвувати подробицями, вкрай необхiдними для його звiту, отже, справити хибне враження про справу загалом, або використовувати матерiали, якi дае йому не вибiр, а випадок.

Пiсля цього короткого вступу переходжу до своiх нотаток про дивний та певним чином жахливий ланцюг подiй.

Був неймовiрно спекотний серпневий день. Бейкер-стрит розжарилася, як грубка, i слiпучий вiдблиск сонця на жовтiй цеглi будинку навпроти рiзав очi. Важко було повiрити, що це тi самi стiни, якi так похмуро виглядали крiзь зимовий туман.

Фiранки в нас були спущенi наполовину, i Голмс, пiдiбгавши ноги, лежав на диванi, читаючи та перечитуючи листа, отриманого з ранковою поштою. Сам я за час служби в Індii звик терпiти спеку краще, нiж холод, i тридцять три градуси вище нуля не дуже менi докучали. Але у вранiшнiх часописах не було нiчого цiкавого. Парламент роз’iхався. Усi поiхали за мiсто, i я вже почав сумувати за галявинами Нью-Фореста та кам’янистим пляжем Саутсi.