Його прощальний уклін

 – Вам доведеться пiти з нами до Скотленд-Ярду, мiстере Скотт Екклз, аби ми могли узяти вашi свiдчення письмово.

– Звичайно, я негайно ж пiду туди з вами. Вважаю себе вашим клiентом, мiстере Голмс. Дуже прошу вас не шкодувати грошей i працi, щоб дiстатися до iстини.

Мiй приятель обернувся до сiльського iнспектора.

– Сподiваюся, ви не заперечуватимете нашоi з вами спiвпрацi?

– Вважатиму за честь, сер.

– Ви проявили неабияку моторнiсть i дiловитiсть у всiх своiх дiях. Я хотiв би дiзнатися, чи е якiсь данi про те, о котрiй годинi був убитий той чоловiк?

– Труп лежав там iз першоi години ночi.

У цей час почався дощ, а вiн помер, без сумнiву, до цього.

– Але ж це зовсiм неможливо, мiстере Бейнс, – вигукнув наш клiент. – Голос Гарсii нi з чим не сплутаеш. Готовий заприсягтися, що саме вiн заходив до моеi спальнi та говорив зi мною в той самий час.

– Факт дуже цiкавий, але, без сумнiву, неймовiрний, – усмiхнувся Голмс.

– У вас е якась гiпотеза? – спитав Грегсон.

– Справа не здаеться менi надто складною, хоча в нiй, звiсно, е певнi незвичайнi та цiкавi деталi.

Треба ще з’ясувати ряд фактiв, перш нiж я вiзьму на себе смiливiсть висловити свою остаточну думку. До речi, мiстере Бейнс, ви знайшли в будинку ще щось незвичне?

Інспектор кинув на мого товариша якийсь дивний погляд.

– Знайшли, – вiдповiв вiн. – Там було кiлька дуже цiкавих предметiв. Можливо, коли я закiнчу своi справи тут, ви зможете поiхати до нас i повiдомити менi своi мiркування про них?

– Я повнiстю у вашому розпорядженнi, – мовив Голмс i смикнув за мотузку дзвiнка.

 – Проведiть джентльменiв, мiсiс Гадсон, i будьте ласкавi, пошлiть хлопчика вiдправити цю телеграму. Нехай оплатить вiдповiдь.

Пiсля вiдходу вiдвiдувачiв ми деякий час сидiли мовчки. Голмс зосереджено курив, насупивши брови так, що вони нависли над його проникливими очима, потiм енергiйно похитав головою, схиливши ii вперед.

– Ну що, Ватсоне, – поцiкавився вiн, несподiвано обернувшись до мене, – що про це думаете?

– Про цю мiстифiкацiю мiстера Скотта Екклза – нiчого.

– А про вбивство?

– Ну, якщо розглядати його в зв’язку зi зникненням слуг убитого, то схоже, вони були якимось чином причетнi до вбивства та втекли вiд правосуддя.

– Ця точка зору мае право на iснування. Але якщо слiдувати iй, то дуже дивно, погодьтеся, що двое слуг, змовившись проти господаря, нападають на нього тiеi ж ночi, коли в нього гiсть, тодi як iм нiхто не заважав вчинити це будь-якоi iншоi ночi на цьому тижнi.