Спілка рудих = Тhe Red-Headed League

Сiмейнi папери, листи вiд моеi бiдноi дружини, дипломи тих унiверситетiв, якi удостоiли мене цiеi честi. Ось ключ. Самi переконайтеся.

Голмс узяв ключа й зиркнув на професора. Потiм повернув ключа назад.

– Дякую, але зараз це не мае значення, – сказав вiн. – З вашого дозволу я пiду в сад i все обмiркую на дозвiллi. У вашiй теорii самогубства щось е. Тому вибачте нам за вторгнення, професоре Корем. Обiцяю, що наразi не турбуватиму вас. Ми зайдемо десь о другiй годинi, пiсля другого снiданку, якщо дозволите, i я розповiм про все, що сталося за цей час.

Голмс здавався чимось дуже засмучений i довго мовчки ходив алеею саду.

– Знайшли нитку? – спитав я його нарештi.

– Все залежить вiд тих цигарок, якi я курив, – сказав вiн. – Можливо, я й на хибному шляху. Але попiл покаже.

– Мiй любий Голмсе, – вигукнув я, – як же попiл…

– Самi побачите. Якщо я помилився, нiчого страшного не станеться. Пiдемо лiнiею пенсне. Я люблю скоротити шлях у будь-якому розслiдуваннi, якщо це можливо… А ось i наша люба мiсiс Маркер.

Поговоримо з нею п’ять хвилин, може, дiзнаемося ще щось.

Я вже, здаеться, згадував, що Голмс умiв здобути прихильнiсть жiнки своеi ввiчливiстю в одну мить. Не минуло й двох хвилин, як у них виникла жвава бесiда, наче вони знали один одного багато рокiв.

– Так, мiстере Голмс, маете рацiю, сер. Курить вiн до неможливостi. Весь день, а iнодi й усю нiч, сер. Прийдеш, бувало, вранцi до його покою – справжнiй лондонський туман, сер. Бiдний мiстер Смiт, вiн також курив, але зовсiм не так, як професор.

А що стосуеться здоров’я господаря, то я навiть не знаю, стае воно кращим чи гiршим вiд такого курiння.

– У будь-якому разi, апетит напевно вiдбивае, еге ж?

– Я б так не сказала, сер.

– Мабуть, професор дуже мало iсть?

– Як коли, сер. По-рiзному.

– Б’юсь об заклад, сьогоднi вiн не снiдав. І другий снiданок не зможе з’iсти пiсля такого курiння.

– Помиляетеся, сер. Навпаки, сьогоднi вранцi вiн iв дуже багато.

Навiть не знаю, чи вiн колись снiдав щедрiше. А на другий снiданок замовив собi вiдбивнi. Я здивувалася, бо навiть дивитися не можу на iжу з того часу, як побачила вчора на пiдлозi в кабiнетi бiдного мiстера Смiта. Але, вочевидь, усi люди рiзнi. У професора апетит анiтрохи не зiпсувався.

Ми ходили садочком увесь ранок. Гопкiнс подався до селища, щоб перевiрити чутки про якусь приiжджу, котру нiбито бачили дiти на Чатемському шосе вчора вранцi.