Загублений світ

Почав було вельми туманно патякати про своi пригоди, але пiсля першоi ж причiпки, як води до рота набрав. Сталися, либонь, якiсь дива, якщо тiльки вiн не готуе нам грандiозну брехню, що, до речi, бiльш нiж iмовiрно. Посилаеться на зiпсованi свiтлини, якi вважають фальсифiкованими. Довели чоловiка до того, що вiн став буквально кидатися на всiх, хто звертався до нього iз запитаннями, i вже не одного репортера спустив зi сходiв. На мою думку, це просто небезпечний манiяк, котрий уявив себе великим ученим i до того ж здатен на вбивство людини.

Ось iз ким вам доведеться мати справу, пане Мелоун. А тепер забирайтеся звiдси i спробуйте вичавити з нього все, що вдасться. Ви чоловiк дорослий i зумiете себе зберегти. Зрештою, ризик не такий уже й великий, беручи до уваги закон про вiдповiдальнiсть роботодавцiв.

Усмiхнена червона фiзiя знову зникла з моiх очей, i я побачив рожевий овал, облямований рудуватим пушком. Наша бесiда закiнчилася.

Я подався до свого клубу «Дикун», але дорогою зупинився бiля парапету Адельфи-террас i в роздумах довго споглядав униз на темну, оповиту райдужними масними плямами рiчку.

На свiжому повiтрi менi завжди спадають на гадку здоровi, яснi думки. Я вийняв аркуш паперу з перелiком усiх заслуг професора Челленджера i пробiг його очима при свiтлi вуличного лiхтаря. І тут на мене найшло натхнення, iнакше це нiяк не назвеш. Судячи з усього, що я вже дiзнався про цього сварливого професора, було ясно: репортеровi до нього не пiдступитися. Але скандали, двiчi згадуванi в його короткiй бiографii, свiдчили про те, що вiн фанатик науки. А чи не можна зiграти на цiй його слабкостi? Спробуемо!

Я увiйшов у примiщення клубу. Було трохи по одинадцятiй, i у вiтальнi вже юрмився люд, хоча до аншлагу було ще далеко. У фотелi бiля камiна сидiв якийсь довготелесий чоловiк. Вiн обернувся до мене обличчям тiеi ж митi, коли я пiдсунув свое крiсло ближче до вогню. Про таку зустрiч я мiг лише мрiяти! Це був Генрi Тарп, худий, як мумiя, кореспондент журналу «Природа», найдобрiша iстота на свiтi.

Я негайно ж узяв бика за роги:

– Що ви знаете про професора Челленджера?

– Про Челленджера? – Тарп невдоволено насупився. – Це той самий чоловiк, котрий розповiдав усiлякi байки про свою поiздку до Пiвденноi Америки.

– Якi саме байки?

– Там вiн нiбито вiдкрив якихось дивовижних тварин. Загалом, неймовiрна нiсенiтниця. Потiм його, здаеться, змусили зректися своiх слiв. У будь-якому разi, вiн стулив пельку.